РИНОК ЗЕМЛІ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Анотація

Розглянуто сучасний стан використання земель сільськогосподарського призначення в Україні. Розкрито сутність основних аспектів землекористування країн світу як основи забезпечення раціонального та ефективного використання земельних ресурсів. Встановлено, що ринок землі – це обмін землі, в якому з’являються і реалізуються відносини, пов’язані з купівлею-продажем землі, заставою, формуванням попиту та пропозиції, ціни, провадженням ефективної господарської діяльності. Вказано основні напрями державного регулювання у сфері використання земель сільськогосподарського призначення країн світу. У результаті дослідження розглянуто моделі ринкового обігу сільськогосподарських земель деяких країн. Виявлено, що в більшості розглянутих держав ринок земель добре розвинений та функціонує. Акцентовано увагу на питанні становлення ринку земель в Україні. На основі аналізу використання земельних ресурсів у Литві, Латвії, Німеччині, Нідерландах та Франції можна зробити висновок, що ринковий обіг у цих країнах є досить добре розвиненим та функціонує на належному рівні завдяки здійсненню дієвого контролю за використанням та охороною сільськогосподарських земель. Серед моделей ринкового обігу земель іноземних країн виокремлено інструменти державного регулювання у сфері використання земельних ресурсів, що забезпечать становлення ефективного ринкового обігу земель та раціонального землекористування в Україні. Виокремлено основні обмеження щодо купівлі-продажу сільськогосподарських земель в разі відкриття ринку землі в Україні. На основі проведеного дослідження виділено складові ринкового обігу іноземних країн для побудови ефективного ринкового обігу земель у нашій державі. Доведено, що застосування досвіду країн ЄС у формуванні ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні сприятиме збереженню та відновленню земельних ресурсів, розвитку сільського господарства, формуванню сімейного фермерського господарства у сільській місцевості та підвищенню рівня життя сільських жителів, забезпеченню продовольчої безпеки та розвитку країни як конкурентоспроможної держави.