СТРУКТУРНО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РІЗНИХ СПОСОБІВ ПУСКУ АСИНХРОННОГО ДВИГУНА
DOI:
https://doi.org/10.31734/agroengineering2019.23.075Ключові слова:
асинхронний двигун, пуск, структурно-математична модель, перехідні процесиАнотація
У праці визначено проблему частих пусків електродвигунів у механізмах, які працюють у повторно-короткочасних режимах, а також енергозбереження під час пуску. Найчисленніше використання у виробничих процесах притаманне асинхронному двигуну з короткозамкненим ротором. Здійснений аналіз публікацій показав доцільність проведення досліджень в окресленому напрямі, для забезпечення кращих техніко-економічних показників, а також використання регульованого електроприводу, застосування перетворювачів між мережею та електродвигуном тощо. Завдання дослідження – за допомогою структурно-математичної моделі асинхронного двигуна в середовищі MATLAB / Simulink, а також додаткового обладнання дослідити різні способи пуску асинхронного двигуна. Мета роботи – за допомогою побудованих моделей дослідити різні способи пуску асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором. У роботі побудовано структурно-математичну модель асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором, а також додаткового обладнання: перемикання за схемою «зірка-трикутник», пристрою плавного пуску, перетворювача частоти. Проведено моделювання чотирьох способів пуску асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором під навантаженням: прямий, з перемиканням за схемою «зірка-трикутник», з використанням пристрою плавного пуску, з перетворювачем частоти. Перші два способи пуску забезпечують просту й дешеву схему керування, а за допомогою технічних засобів, таких як пристрій плавного пуску та перетворювач частоти, можна отримати регульований та контрольований запуск асинхронного двигуна, а саме такі параметри: регулювати час пуску, вводити обмеження, забезпечити регулювання чи домогтися певного значення моменту, пускового струму тощо. За допомогою перетворювача частоти можна отримати регульовану швидкість обертання асинхронного двигуна з різними законами керування.
Посилання
Ango, A. (1965). Matematika dlya elektro- i radioinzhenerov. Moskva: Vyissh. shkola.
Bessonov, L. A. (1973). Teoreticheskie osnovyi elektrotehniki. Moskva: Vyissh. shkola.
Bessonov, L. A. (2002). Teoreticheskie osnovy elektrotehniki: elektricheskie tsepi. Moskva: Gardariki.
German-Galkin, S. G., & Kardonov, G. A. (2003). Elektricheskie mashiny. Sankt-Peterburg: KORONA print.
German-Galkin, S. G. (2001). Kompiuternoe modelirovanie poluprovodnikovyh sistem v MATLAB 6.0. Sankt-Peterburg: KORONA print.
German-Galkin, S. G. (2007). Silovaia elektronika. Sankt-Peterburg: KORONA print.
Hrechyn, D. P., Herman, A. F., & Drobot, I. M. (2016). Kontynualna matematychna model elektromahnitnoho polia asynkhronnoi mashyny iz zubchatym feromahnitnym rotorom. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu: Ahroinzhenerni doslidzhennia. 20, 34–41.
Hrechyn, D. P., Drobot, I. M., Herman, A. F., & Dubik, V. M. (2016). Vplyv rozmiriv paza rotora na velychynu puskovoho momentu korotkozamknenoho asynkhronnoho dvyhuna. Zbirnyk naukovykh prats Podilskoho derzhavnoho ahrarno-tekhnichnoho universytetu. Tekhnichni nauky, 24(2), 47–54.
Zhulai, Ye. L., Zaitsev, B. V., Lavrinenko, Yu. M., Marchenko, O. S., & Voitiuk, D. H. (2001). Elektropryvid silskohospodarskykh mashyn, ahrehativ ta potokovykh linii. Kyiv: Vyshcha shkola.
Marchenko, O. S., Lavrinenko, Yu. M., Savchenko, P. I., & Zhulai, Ye. L. (1995). Elektropryvod. Kyiv: Urozhai.
Zakladnyi, O. M., Prakhovnyk, A. M., & Solovei, O. I. (2005). Enerhozberezhennia zasobamy promyslovoho elektropryvoda: navch. posib. Kyiv: Kondor.
Kliuchev, V. I., & Terehov, V. M. (1980). Elektroprivod i avtomatizatsiya obschepromyishlennyih mehanizmov. Moskva: Energiya.
Moroz, V. I., Paranchuk, Ya. S., & Kostyniuk, L. D. (2004). Modeliuvannia elektropryvodiv. Lviv: Vyd-vo NU “Lvivska politekhnika”.
Sokolova, E. M. (2001). Elektricheskoe i elektromehanicheskoe oborudovanie. Moskva: Masterstvo.
Eliseeva, V. A., & Shinianskii, V. A. (1983). Spravochnik po avtomatizirovannomu elektroprivodu. Moskva: Energoatomizdat.
Popovych, M. H., Borysiuk, M. H., & Havryliuk, V. A. (1993). Teoriia elektropryvoda. Kyiv: Vyshcha shkola.
Chaban, A. V., Levoniuk, V. R., Drobot, I. M., & Herman, A. F. (2016). Matematychne modeliuvannia perekhidnykh protsesiv u linii Lekhera v stani nerobochoho khodu. Elektrotekhnika i elektromekhanika, 3, 30–35.
Chaban, A. V. (2015). Pryntsyp Hamiltona – Ostrohradskoho v elektromekhanichnykh systemakh. Lviv: Vyd-vo Tarasa Soroky.
Chernyih, I. V. (2008). Modelirovanie elektrotehnicheskih ustroistv v MATLAB, SimPowerSistems i Simulink. Sankt-Peterburg: Piter.
Mayr, O. (1943). Beitriige zur Theorie des statischen und des dynamischen Lichtbogens. Archiv fur Elektroteehnik, 1943’37, 12, 588–608.