СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У СІЛЬСЬКИХ ГРОМАДАХ

Анотація

У статті досліджено систему соціально-економічних чинників, що впливають на розвиток підприємництва у сільських територіальних громадах України. Підприємництво розглядається як ключовий механізм активізації місцевого розвитку, підвищення зайнятості, зміцнення фінансової спроможності громад і зменшення соціально-економічної поляризації між містом і селом. Наголошено на тому, що в умовах воєнного стану значення підприємницької активності для сільських територій зростає, проте одночасно зростає і складність викликів, пов’язаних з демографічним спадом, відтоком трудових ресурсів, обмеженим доступом до фінансування та інституційною нестабільністю.

Проаналізовано комплекс взаємопов’язаних чинників розвитку підприємництва в громадах: демографічних, економічних, соціальних, інституційних, інфраструктурних та безпекових. Обґрунтовано, що жодна з цих груп чинників не діє автономно, а формує багатокомпонентне середовище, в якому поєднання чинників породжує синергічний ефект. Запропоновано узагальнену модель системної взаємодії соціально-економічних чинників, яка дозволяє візуалізувати зв’язки між різними блоками впливу та визначити напрямки для підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Проаналізовано демографічні ризики, пов’язані з відтоком молоді, старінням населення та внутрішньою трудовою міграцією, які знижують як трудовий, так і споживчий потенціал сільських громад. Розглянуто бар’єри доступу до фінансування, серед яких – високі відсоткові ставки, відсутність кредитної історії, низький рівень фінансової грамотності. Наголошено на важливості розвитку механізмів мікрофінансування, цифрових фінансових сервісів і державних гарантій для активізації підприємницької ініціативи на місцях.

Окрему увагу приділено ролі інфраструктурного забезпечення та соціального капіталу як основи для створення сприятливого бізнес-середовища. Показано, що інституційна спроможність місцевого самоврядування, рівень довіри в громаді, наявність освітніх ресурсів та партнерських мереж є критично важливими передумовами для реалізації підприємницького потенціалу. У воєнному контексті виокремлено нові форми взаємодії громад із міжнародними донорами та партнерами, що відкривають додаткові канали підтримки малого й середнього бізнесу.

Узагальнено концептуальний підхід до стратегічного планування розвитку підприємництва в сільських громадах. Запропоновану модель можна використати як практичний інструмент формування місцевих програм підтримки бізнесу з урахуванням як внутрішніх ресурсів, так і зовнішніх викликів. Дійдено висновку, що підприємництво у сільських громадах не є ізольованим явищем, а відображає загальний стан соціально-економічної системи, що потребує комплексної політики, орієнтованої на довгострокову стійкість, регіональну рівновагу та адаптивність до кризових умов.