ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ АДАПТИВНОЇ АРХІТЕКТУРИ У РЕВІТАЛІЗАЦІЇ САКРАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ, ЯКІ ВТРАТИЛИ СВОЄ ЗНАЧЕННЯ

Анотація

До адаптивної архітектури належать проєктування та будівництво, а також реконструкція та реновація громадських, сакральних і житлових об’єктів, які мають здатність змінювати свої архітектурно-планувальні характеристики відповідно до змін умов експлуатації. Ці об’єкти можуть змінювати планувальну структуру, внутрішній простір, форму відповідно до вимог відновленого простору.

Термін «адаптивна архітектура» запропонував Ніколос Негропонте наприкінці шістдесятих років минулого століття, коли просторові завдання дизайну почали розглядати із застосуванням кібернетики.

У країнах Європи та Америки, де суспільство розвивається, орієнтуючись на технічний прогрес, ставлення до архітектурних будівель, які втратили своє значення (покинуті та не експлуатуються власником), більш прагматичне. Переважає думка, що кожна будівля повинна слугувати людським потребам, а не бути лише об’єктом споглядання ревіталізації (відновлення зазнають покинуті будівлі та споруди заводів і фабрик, кінотеатрів і театрів, казарми і бункери). Їх оновлюють під вимоги та потреби нових замовників: житло, хостели, склади, торгові центри тощо.

Процес зміни цільового призначення через ревіталізацію охопив сьогодні і сакральні будівлі, які втратили своє значення. Багато релігійних громад Америки та Європи втрачають можливість утримувати свої храми. Причини такої ситуації різні: від втрати інтересу до релігійних обрядів – до міграції населення та зменшення кількості вірян певної конфесії.

Процес відновлення сакральних будівель, які втратили своє значення, та пристосування їх простору для нових потреб розглядається як один із способів зберегти історичну будівлю, покращити наявну забудову та гармонізувати навколишнє середовище.

Під час дослідження та вивчення нового виду архітектурної діяльності – ревіталізації сакральних будівель, які втратили своє значення, – автори пропонують для вирішення цієї проблеми застосовувати принципи адаптивної архітектури. Так, у проєктній пропозиції з відновлення жовківської синагоги, що втратила своє первісне функціональне значення, запропоновано застосувати принципи та методи адаптивної архітектури, а саме створення нового, вкрапленого в наявне середовище мобільного простору, який має можливість трансформуватись у просторі та часі залежно від потреб замовника, водночас залишаючи конструктивно-просторову та архітектурно-мистецьку автентичність пам’ятки сакральної архітектури.