Вісник Львівського національного університету природокористування. Серія Економіка АПК

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ВІТРОЕНЕРГЕТИКИ ЯК ЧИННИКА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

І. Черевко, Р. Гринчук — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Вивчено і систематизовано економічні, екологічні та технологічні переваги й недоліки вітрової енергетики та стан, можливості й проблеми її розвитку в Україні як чинника розвитку економіки в умовах війни. Методика проведеного дослідження ґрунтується на застосуванні описово-аналітичного методу у процесі вивчення явищ і процесів, що мають місце і відбуваються в енергетичній базі країн світу та, зокрема, в Україні, який поєднується із органічним синтезом одержаних унаслідок застосування описово-аналітичного методу результатів, їх систематизацією і узагальненням, а також із порівняльним методом, який виявився особливо придатним у процесі аналізу тенденцій розвитку вітроенергетики в Україні. Встановлено, що вітрова енергетика має суттєві технологічні, економічні й екологічні переваги над іншими галузями відновлюваної енергетики, але має й певні недоліки. Порівняльний аналіз показав, що сумарна оцінка переваг вітроенергетики значно вища за сумарну оцінку її недоліків, які, до речі, з часом зменшуються в міру прогресивного розвитку відповідних технологій. Темпи розвитку вітроенергетики і в довоєнний період в Україні були досить високі, і навіть у період війни вона розвивається. Україна інтенсивно відбудовує зруйновані вітроенергетичні об’єкти, активно розбудовує мережу нових вітроелектростанцій на підконтрольних територіях, оскільки є розуміння того, що необхідно відбудовувати економіку, не чекаючи перемоги, і що починати варто власне з вітроенергетики, яка може порівняно швидко зменшити і ліквідувати енергетичний дефіцит у країні. Основними чинниками впливу на варіант сценарію ліквідації наслідків російської воєнної агресії у вітроенергетиці України та її повоєнної відбудови є час і умови закінчення війни, темпи відновлення та прогнозні показники зростання ВВП, якість державної підтримки вітроенергетики щодо створення для неї сприятливих економічних умов, оскільки є всі сприятливі природні умови для розвитку вітроенергетики в Україні.

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ БЕЗЗБИТКОВОГО РОЗВИТКУ МИСЛИВСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Т. Яворська, О. Соболевська — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Застосовано системний підхід до формування доходів та витрат мисливських господарств на основі мінімізації негативних наслідків впливу антропогенних чинників. Окреслено, що стратегічні пріоритети беззбиткового розвитку мисливських господарств у повоєнному періоді ґрунтуються на засадах параметрів самоокупності витрат у контексті їхніх господарських відносин із суб’єктами лісового та сільськогосподарського напряму на певній території їх розміщення та інтегральному підході щодо відновлення стабільного економічного зростання й ресурсних можливостей. Визначено, що збалансування економічного циклу мисливських господарств та беззбитковості їхнього розвитку можливе за вкладання коштів в екологічні проєкти на основі поєднання методів самоокупності витрат із методами субсидування, дотування, стимулювання природоохоронних заходів. Запропоновано комплексну методику оцінки рівня екологічної стійкості природного капіталу мисливських господарств, яка дає змогу визначити економічну вигоду з урахуванням екологічної складової. Розроблено інструментарій оцінки рівня екологічної стійкості природного капіталу мисливських господарств Запорізької області. Доведено, що за умови деокупації територій упровадження стратегічних програм беззбиткового розвитку мисливських господарств у Запорізькій області на засадах екологічної політики дасть змогу збільшити витрати на відновлення природного капіталу. Обґрунтовано, що ресурсні можливості мисливських господарств Мелітопольського району Запорізької області у 2024–2026 рр. дозволять підвищити рівень їх беззбиткового розвитку за умови бюджетного інвестування в екологізацію природного капіталу та будуть відновлюватися за раціонального їхнього використання.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА»

Л. Петришин, Н. Лобода, Н. Жидовська — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Висвітлено сучасні трактування щодо змісту та особливостей цифрової економіки. Представлено та узагальнено результати аналізу наукових підходів до визначення суті цифрової економіки. Визначено, що зміст елементів цифрової економіки можна розкрити виходячи з результатів цифрової трансформації господарської діяльності підприємств. Проведений аналіз обґрунтування понятійного апарату дав змогу структурувати концептуальні підходи до визначення поняття «цифрова економіка». Виявлено, що у ключових стратегічних документах щодо розвитку цифрової економіки в Україні (Цифровій адженді України – 2020, Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки та Концепції розвитку цифрових компетентностей до 2025 року, Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою) приділено значну увагу конкретизації прикладних засад, пов’язаних із розбудовою інфраструктури цифрової економіки та розвитку цифрових компетентностей громадян. Встановлено, що під час оцінки обсягів цифрової економіки виникає безліч труднощів саме через те, що немає загальноприйнятного визначення цифрової економіки та бракує достовірних статистичних даних про її складові частини. З’ясовано, що на сучасному етапі реалізується низка ініціатив, покликаних виправити такий стан справ, проте їх все одно недостатньо. Крім того, відсутня адекватна макроекономічна статистика, яка дає змогу найточніше оцінити переваги використання як самих цифрових продуктів, так і тих, які створені на базі цифрових технологій. Зауважено, що сьогодні є декілька синонімів до цифрової економіки, а саме: інтернет-економіка, нова економіка, вебекономіка. Усі ці терміни описують нові тренди розвитку економіко-інформаційних відносин і загалом пояснюють вид економіки, де основними засобами виробництва є цифрові дані.

ПОТЕНЦІАЛ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

В. Жеватченко — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Розкрито теоретичну сутність потенціалу як економічної категорії та його особливості в аграрній сфері. Зазначено, що важливість аграрної сфери економіки визначається не лише значною часткою валового виробництва продукції, а й забезпеченням продовольчої безпеки країни, оскільки саме він є основним джерелом продуктів харчування для населення. З’ясовано, що важлива роль відводиться сукупності наявних та потенційних ресурсів підприємства, до складу яких належить виробничий, фінансовий, інноваційний, інтелектуальний та маркетинговий потенціал. Досліджено, що складовими виробничого потенціалу є система різних взаємопов’язаних видів ресурсів, які є у розпорядженні підприємства або можуть бути залучені до його господарської діяльності. Водночас визначається не просто їх кількість та якість, а й їхнє оптимальне співвідношення, відповідність розміру і складу до потреб виконуваних завдань. Зазначено, що саме фінансовий потенціал визначає здатність адаптуватися до мінливих умов ринку, генерувати прибуток, залучати інвестиції та залишатися стійким перед викликами. Констатовано, що це сукупність усіх наявних фінансових ресурсів підприємства та методів їх використання для забезпечення максимально можливого фінансового результату. З’ясовано, що результатом незадовільного державного фінансування інноваційної діяльності підприємств є низький рівень інноваційної активності аграрних підприємств України, а джерелами фінансування інноваційної діяльності аграрних підприємств переважно є власні кошти. Наголошено, що відсутність інтелектуального потенціалу в аграрних підприємствах – перепона для розгортання інноваційної діяльності. Вказано на тісний зв’язок маркетингового потенціалу з фінансовим та виробничим потенціалом.

СИСТЕМНІ ВИКЛИКИ В АГРАРНОМУ БІЗНЕСІ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

О. Навроцький — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Аграрний бізнес України стикається з численними системними викликами, які потребують комплексного та багатогранного вирішення. Визначено, що системні виклики негативно впливають на стійкість та розвиток аграрного сектору України, призводять до зниження рентабельності аграрного бізнесу, втрати конкурентоспроможності на світових ринках, погіршення продовольчої безпеки країни. Запропоновано класифікацію системних викликів аграрного бізнесу України за такими категоріями: економічні (волатильність цін на сільськогосподарську продукцію; зростання цін на ресурси; брак кваліфікованої робочої сили; доступ до кредитів та фінансування); екологічні (зміна клімату; деградація земель, забруднення навколишнього середовища, зменшення біорізноманіття); соціальні (зростання нерівності; міграція із сільської місцевості; брак доступу до освіти та охорони здоров'я; зміна продовольчих звичок), політичні (нестабільність політичної ситуації, недосконалість законодавства, корупція, торгові бар’єри) та технологічні (впровадження нових технологій, брак цифрової грамотності, кібербезпека). Також визначено, що глобальні, національні та локальні системні виклики становлять значну загрозу для стійкості та розвитку аграрного бізнесу України. Класифікація системних викликів в аграрному бізнесі потребує комплексного та системного підходу до їх вирішення. Для подолання цих викликів необхідні скоординовані зусилля з боку уряду, приватного сектору та наукових кіл. Налагодження конструктивного й продуктивного діалогу між владними та бізнесовими структурами у сфері розвитку агробізнесу забезпечуватиме спільне вирішення питань розвитку бізнесу. Запропоновано шляхи подолання системних викликів, зокрема: здійснити земельну реформу, модернізувати аграрну інфраструктуру, покращити інвестиційний клімат, посилити державну підтримку аграрного сектору, впроваджувати новітні технології та обладнання, використовувати ресурси більш економно, диверсифікувати ринки збуту, адаптувати виробництво до зміни клімату та споживчих уподобань.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Ю. Михновецький — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Розглянуто питання забезпечення економічної безпеки аграрних підприємств як важливого інструменту державного регулювання економіки. Проаналізовано основні загрози економічної безпеки, визначено методи та заходи для підвищення рівня економічної безпеки в аграрному секторі. Розглянуто роль державної політики у формуванні сприятливих умов для стабільного розвитку аграрних підприємств. Визначено, що економічна безпека аграрних підприємств є ключовим елементом загальної економічної безпеки держави. В умовах глобалізації та зростання конкуренції на міжнародних ринках забезпечення стабільного розвитку аграрного сектору стає одним із пріоритетів державної політики. Обґрунтовано, що ефективне державне регулювання може сприяти зміцненню економічної безпеки аграрних підприємств, що, у свою чергу, гарантуватиме продовольчу безпеку країни та стабільний розвиток сільських територій. Окреслено, що в теперішніх умовах господарювання всі суб’єкти підприємницької діяльності мають коригувати механізм забезпечення належного рівня безпеки у зв’язку з війною в нашій країні. Війна підтвердила необхідність розвитку агросфери економіки для виконання зобов’язань країни щодо експорту аграрної продукції. Тож питання безпеки кожного конкретного аграрного підприємства вирішують керівник цього підприємства та його команда, оскільки державна підтримка не має змоги вирішити всіх проблем щодо формування належного рівня показників фінансового стану. Наголошено на необхідності визначити ключові напрями організації системи економічної безпеки аграрних підприємств та окреслити шляхи їхнього вдосконалення. Проаналізовано ризики в системі економічної безпеки аграрного підприємства, що дасть змогу забезпечити стійкість та стабільність бізнесу в умовах невпевненості та змін.

КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Н. Зеліско, Н. Маркович — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено культурні особливості ведення бізнесу європейських країн. Ідентифіковано основні аспекти бізнес-культури. Визначено, що в сучасному глобалізованому світі ефективне ведення бізнесу в різних країнах вимагає глибокого розуміння культурних особливостей та відмінностей. З’ясовано, що сьогодні, незважаючи на численні дослідження у сфері міжнародного бізнесу, питання культурних особливостей його ведення в європейських країнах залишається актуальним і недостатньо вивченим. Знання та розуміння культурних відмінностей критично важливі для підприємців та менеджерів, які прагнуть досягти успіху на європейському ринку. Відсутність такого розуміння може призводити до непорозумінь, конфліктів та невдач у бізнесі. Встановлено, як культурні особливості різних європейських країн впливають на ведення бізнесу, і які стратегії можна успішно застосовувати для адаптації до цих культурних відмінностей. Визначено, що бізнес-культура постійно змінюється, пристосовуючись до навколишнього середовища, ринкових запитів та суспільних потреб. Процес ухвалення етичних рішень залежить від багатьох чинників, зокрема загальної культури людини, суспільних традицій, норм та правил поведінки, персонального досвіду тощо. Глобалізаційні тенденції, що виводять значну частину учасників бізнесу на світову арену, де зустрічаються різні культури та цивілізації, ще більше ускладнюють цей процес. Зауважено, що бізнес-культура є свого роду зовнішньою оболонкою середовища функціонування підприємства, на яку впливають, власне, національні особливості країни та особливості ведення бізнесу у визначеному регіоні, що доповнює внутрішня складова – корпоративна та організаційна культура. Встановлено, що ще одною важливою рисою європейського бізнесу є його прогресивність, а постійне прагнення до розширення та зміцнення міжнародної співпраці робить європейський ринок надзвичайно динамічним.

РОЛЬ ТА МІСЦЕ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНИ

Р. Думін — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено феномен територіальної громади в контексті системи публічної влади України. Розкрито сутність поняття територіальної громади, а також виявлено ключові аспекти її формування та функціонування в сучасних умовах державотворення в Україні. Розглянуто основні концепції визначення сутності територіальної громади, встановлено, що вона є фундаментальним суб'єктом місцевого самоврядування, який володіє повноваженнями та відповідальний за вирішення питань місцевого значення. Визначено складові елементи органів місцевого самоврядування в Україні.

Зосереджено увагу на ролі територіальних громад в українському місцевому самоврядуванні. Наголошено, що територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, що має власні органи влади та здійснює свої функції на основі принципів демократії та самоврядування.

Наведено визначення, згідно з якими територіальна громада є самоврядним соціальним осередком, що формується та функціонує на основі спільних інтересів і потреб мешканців. Належне функціонування територіальних громад – основа для побудови громадянського суспільства та правової держави в Україні.

Досліджено територіальну громаду як фундаментальний елемент системи місцевого самоврядування в Україні. Виявлено та проаналізовано особливості функціонування територіальних громад у системі публічної влади на сучасному етапі державотворення. Зокрема визначено роль територіальних громад, їхній статус у системі місцевого самоврядування та вплив на процеси публічної влади.

Проаналізовано складові територіальної громади, зокрема органи влади, громадські організації та інші елементи, задіяні у процесі публічного управління, адже саме ці елементи взаємодіють та впливають один на одного, формують систему публічного управління на місцевому рівні. Дослідження соціально-територіальної природи та публічно-правового статусу територіальної громади дає змогу визначити її як унікальний первинний колективний суб’єкт місцевого самоврядування. Вона має гарантоване державою право на самостійне вирішення питань місцевого значення у різних формах, відповідно до Конституції та законів України, на основі власної матеріально-фінансової основи.

Наголошено, що реформа місцевого самоврядування – рушій для успішного впровадження децентралізації в державі, тому не менш важливе глибоке розуміння принципів функціонування територіальних громад.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КЛАСТЕРИЗАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Л. Войнича, П. Кожель — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено теоретичні аспекти та методичні підходи до кластеризації в контексті управління розвитком промислових підприємств. Проаналізовано вплив глобальних економічних та науково-технічних зміни, які впливають на економічний розвиток, та наголошено на важливості інновацій і співпраці між підприємствами в сучасному турбулентному ринковому середовищі. Розглянуто історичний розвиток кластерної теорії, починаючи з концепції промислових районів Альфреда Маршалла до сучасних досліджень Майкла Портера та інших науковців. Наголошено на значенні кластерів у стимулюванні інноваційної активності, підвищенні конкурентоспроможності та ефективності бізнес-процесів. Виокремлено роль кластеризації для інтернаціоналізації бізнесу та зміцнення регіональної економіки. Проаналізовано переваги кластерного підходу, зокрема збільшення конкурентоспроможності, покращання якості людських ресурсів, сприяння інтернаціоналізації та інноваційний розвиток. Виявлено певні недоліки та виклики кластерного підходу, зокрема: недосконалість та відсутність повноти законодавчої бази як дієвої основи для регулювання роботи кластерів; потреба в побудові методів грамотного управління кластерами; залежність від регіональних умов середовища функціонування; ризик внутрішньої конкуренції та значні витрати на координацію діяльності в рамках кластера. Висвітлено важливість ефективного управління та підтримки кластерів із боку держави для забезпечення їх стійкого розвитку. Доведено, що кластеризація – важливий інструмент для управління інноваційно-інвестиційним розвитком промислових підприємств, особливо в контексті післявоєнного відновлення економіки України, де ключовими аспектами будуть підвищення конкурентоспроможності, збільшення інноваційної активності та сприяння інтернаціоналізації.

ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ У ВЕЛИКОТОВАРНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

В. Варфалюк — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Вказано на особливість управління бізнес-процесами у великотоварних сільськогосподарських підприємствах, зокрема виробництво великих обсягів сільськогосподарської продукції й актуалізації питань її якості та екології у зв’язку із використанням хімічних речовин для біологічного перетворення у рослинництві й тваринництві. Означено сутність підходу в управлінні бізнес-процесами великотоварних сільськогосподарських підприємств: спершу це ідентифікація таких процесів, а відтак – комбінація інструментів для управління цими бізнес-процесами. Вказано на доцільність ідентифікувати ключові процеси, які впливають на якість продукції та взаємодіють з іншими процесами. Вважливим аспектом є виділення ресурсів, відповідальних осіб для здійснення таких процесів та розробка методики для вимірювання результативності бізнес-процесів великотоварних сільськогосподарських підприємств. Запропоновано класифікацію бізнес-процесів для досягнення комерційного чи соціального результату великотоварних сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано бізнес-процеси щодо доданої вартості та бізнес-процеси з локації. Бізнес-процеси великотоварних сільськогосподарських підприємств визначено як взаємодію виробничого персоналу, управлінської команди, різних ресурсів, систем і технологій. Будь-який бізнес-процес забезпечує конкретний результат для підприємства. Встановлено, що передумовою зміни або доповнення будь-якого бізнес-процесу великотоварного сільськогосподарського підприємства є управлінський вплив за допомогою визначених інструментів: аналізу та планування, виконання, контролю та покращання. Охарактеризовано інструменти управління бізнес-процесами великотоварних сільськогосподарських підприємств. Обрані інструменти дають змогу таким підприємствам ухвалювати обґрунтовані рішення щодо підвищення конкурентоспроможності та загальної ефективності, глибше зрозуміти поведінку клієнтів і ринкові тенденції, швидше адаптовуватися до мінливого середовища, стимулювати розвиток. Досліджено поняття інтерактивного планування як сучасного інструменту управління бізнес-процесами, яке створює передумови для найкращого сценарію розвитку великотоварного сільськогосподарського підприємства.

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

І. Іваніцький, Ю. Іваніцький — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено, що однією з умов ефективного функціонування підприємства є організація збутової діяльності виробленої продукції, яка орієнтована на задоволення потреб споживачів. Проблеми управління збутовою діяльністю підприємств у сучасних умовах господарювання та пошук оптимальних шляхів і стратегій виходу на ринки збуту приводять до формування організаційної структури – системи управління збутовою діяльністю.

Зауважено, що проблема організації збуту на підприємстві в сьогоднішніх умовах залишається актуальною та потребує певних досліджень у розробленні шляхів підвищення ефективності збуту вітчизняних підприємств. Досконала організації управління збутовою діяльністю і своєчасне впровадження прогресивних збутових стратегій можуть забезпечити підприємству стійкі позиції на ринку. Організація структури управління збутом підприємства – це сукупність підрозділів – управлінських і виробничих, які організовують і здійснюють збутові операції з доведення готової продукції споживачам відповідно до їхніх вимог.

Збутову систему підприємства можна характеризувати як одну з головних підсистем його функціонування, котра безпосередньо позначається на результатах діяльності.

Наголошено, що основна мета сфери обігу полягає в задоволенні потреб споживачів у товарах та послугах і визначається їх обсягом і структурою реалізації.

Досліджено, що система збуту є одним із факторів конкурентоспроможності продукції. Відповідно до цього, формування правильної збутової стратегії – важливий напрям діяльності підприємства. Тому важливим напрямком дослідження збутової діяльності є не тільки розробка, а й впровадження стратегії через організацію збутової діяльності.

Запропоновано розглядати збут як важливий чинник підвищення ефективності діяльності підприємства. Орієнтація збутової діяльності на задоволення попиту споживачів вимагає вдосконалення процесів взаємодії з клієнтами, враховуючи ситуацію на ринку, а також покращання організаційного забезпечення збутових процесів підприємства.

СТРАТЕГІЇ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПРОМОЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

А. Линдюк — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Охарактеризовано сутність, значення та вплив маркетингових комунікацій на промоцію територіальних громад. Визначено, що маркетингові комунікації громад спрямовані на формування та донесення чіткого й привабливого їх образу до цільової аудиторії для досягнення визначених стратегічних цілей. Сформульовано відмінні риси маркетингових комунікацій територіальних громад відносно комерційних структур, які охоплюють ширший спектр цільової аудиторії, комплексність завдань, а також необхідність співпраці з різними зацікавленими сторонами.

Розглянуто основні фактори, які впливають на маркетингові комунікації органів місцевого самоврядування і визначають специфіку підходів та інструментів, що використовуються в комунікаційних стратегіях.

Розроблено рекомендації щодо формування та реалізації ефективних маркетингових комунікаційних стратегій для територіальних громад, основними елементами яких є аналіз цільової аудиторії, розробка чітких цілей, аналіз конкурентного середовища, використання сучасних цифрових технологій, створення унікального бренду, інтеграція різних комунікаційних каналів, залучення громади, регулярне вимірювання ефективності, адаптація до змін та забезпечення сталого розвитку.

Маркетингові комунікації є важливим інструментом для підвищення впізнаваності територій, залучення інвестицій, стимулювання туризму та зміцнення їх позитивної репутації. Вони можуть допомогти громадам досягти конкурентних переваг на національному та міжнародному рівнях, завдяки вдосконаленню або генерації нових методів, підходів і принципів операційної діяльності, що базуються на використанні сучасних знань.

Результатом ефективної комунікаційної стратегії є досягнення цілей громади, зокрема економічні, соціальні та екологічні напрями. Успішне застосування запропонованих рекомендацій сприятиме підвищенню конкурентоспроможності територіальних громад, забезпеченню їх сталого розвитку та покращанню якості життя мешканців.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК БІОЛОГІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У САДІВНИЦТВІ

Л. Гнатишин, А. Рихлевич — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Окреслено залежність методики та організації бухгалтерського обліку від технологічної специфіки біологічного перетворення у садівництві. Зазначено, що дефініції «біологічні активи садівництва» та «біологічні перетворення у садівництві» повинні враховувати економічні ознаки як біологічних активів, так і процесів, результат яких – одержання готової продукції садівництва. Окрім цього, процеси біологічного перетворення в садівництві можна трактувати як об’єкти інвестування, оскільки вони є потенційним джерелом доходів сільськогосподарських підприємств. Довгострокові біологічні активи рослинництва задіяні у процесах біологічного перетворення, є економічними природними ресурсами сільськогосподарського підприємства та використовуються для отримання прибутку або іншого економічного ефекту. З’ясовано, що після відокремлення від довгострокових біологічних активів і первісного визнання продукція садівництва більше не є частиною біологічних активів і визнається як окремий актив. Досліджено, що активний ринок в Україні недосконало сформований та законодавчо врегульований, що ускладнює для садівничого бізнесу процедуру оцінки готової продукції за справедливою вартістю. Згідно з результатами досліджень, більшість сільськогосподарських підприємств, які займаються садівництвом, оцінюють основну продукцію за виробничою собівартістю, оскільки цей метод не суперечить принципу обліку за історичною (фактичною) собівартістю. Встановлено, що тривалий виробничий цикл та сучасні умови інтенсифікації садівничої галузі потребують удосконалення всієї системи бухгалтерського обліку, зокрема первинного. Доведено, що документальне оформлення процесу біологічного перетворення у садівництві та зберігання плодів має забезпечувати відображення не лише кількісно-вартісних, але й якісних показників. Запропоновано методику обліку формування первісної вартості довгострокових біологічних активів. Визначено критерії переведення нeзpiлих бioлoгiчних aктивів дo cклaдy дoвгocтpoкoвиx бioлoгiчниx aктивiв садівництва. Розроблено методику обліку біологічного перетворення у садівництві від початкового етапу виробничого циклу (витрати на біологічне перетворення) до завершального етапу (калькулювання собівартості оприбуткованих плодів).

СУЧАСНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

Г. Сиротюк, К. Янковська, Н. Жидовська — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Розглянуто важливі аспекти аудиту ефективності в контексті системи публічних закупівель. Проаналізовано форми державного аудиту згідно з класифікацією INTOSAI та обґрунтовано, що аудит ефективності є найбільш цінним з погляду вдосконалення управлінського процесу в державному секторі економіки, оскільки дозволяє зрозуміти, наскільки планування, виконання та контроль витрат сприяють досягненню стратегічних цілей у процесі публічних закупівель. Розкрито сутність аудиту ефективності публічних закупівель, яка полягає в забезпеченні прозорості, ефективності та сталості управління фінансовими ресурсами, сприяючи оптимальному використанню бюджетних коштів та впровадженню сучасних підходів до управління грошовими потоками в інтересах громадськості. Подано принципи аудиту ефективності, які дають змогу повніше розкрити його суть: економічність, результативність, ефективність, навколишнє середовище, справедливість, етика, економічний добробут, доцільність, розвиток, і запропоновано доповнити їх принципом адаптивності. Зауважено, що принципи аудиту ефективності в контексті публічних закупівель дозволяють визначити та оцінити ефективність використання ресурсів та дотримання критеріїв сталості у виборі постачальників. Названо основні етапи здійснення аудиту ефективності публічних закупівель: планування аудиту; збір та аналіз інформації; оцінка дотримання правил та законодавства; оцінка ефективності витрат; оцінка якості товарів та послуг; визначення ризиків; підготовка звіту; моніторинг та слідкування. Вказано на особливості здійснення аудиту ефективності з урахуванням воєнного стану в країні. Особливу увагу приділено критеріям оцінювання товарів та послуг щодо їхньої сталості під час публічних закупівель. Проаналізовано сутність екологічних, економічних та соціальних критеріїв.

EFFICIENCY OF ACCOUNTING CONSULTING IN IT COMPANIES AND THE CURRENT DEVELOPMENT OF INFORMATION TECHNOLOGY

Z. Myronchuk, N. Tsitska, R. Andruchko, O. Maletska — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

The primary focus of this scientific article is to comprehensively examine the nature and potential growth of accounting consulting within the realm of IT enterprise management. Specifically, the research aims to uncover the theoretical principles and real-world implications of accounting consulting and to evaluate its influence on the financial stability and efficacy of an enterprise.

The current trends, advantages and disadvantages of using information technologies in the modern world, their development and application in agriculture are substantiated. Having analyzed the data on the structure of the consulting market in Ukraine by segments, it is found that accounting consulting occupies a prominent place in the market of consulting services in Ukraine and is one of the important elements of doing business in the modern world.

The article examines how actively companies use IT technologies and innovative solutions, as well as the provision of accounting advice by various consulting companies, both foreign and domestic. It is noted that the activities of IT companies are considered to be very specific compared to other types of services. This fact is confirmed by legislative acts not only in Ukraine but also in other countries of the world and Europe.

The article considers the peculiarities of the taxation system, rules of profit taxation and certain types of benefits for IT companies, problems of licensing of accounting consulting companies, as well as services provided by consulting firms. The authors suggest ways of developing consulting companies in Ukraine.

It is predicted that in the future, accounting consulting in the IT sector will continue to integrate modern technologies and will focus on analytics and strategic management.

ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ: ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Г. Мацьків, Н. Райтер, Ю. Томашевський — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено особливості розвитку електронної комерції та її обліково-аналітичного забезпечення. Розглянуто сутність і характерні особливості електронної комерції як нового формату бізнесу в умовах сучасної інформатизації суспільства. Встановлено місце електронної комерції у структурі цифрової економіки як ефективного виду бізнесу, що допоможе забезпечити конкурентні переваги підприємствам за рахунок зменшення витрат на взаємодію, розширити ринки й сфери діяльності, проникнути на вже наявні ринки та виявити нові канали збуту, залучити нових клієнтів та поліпшити обслуговування старих, досягти більшої мобільності та оперативності під час ухвалення управлінських рішень у межах єдиної комунікаційної системи. Визначено основні маркет-плейси поширення електронної торгівлі на національному та міжнародному рівнях.

Основний акцент зроблено на вивченні особливостей інтернет-торгівлі у сфері е-бізнесу як об’єкта бухгалтерського обліку. Відображено порядок формування витрат на створення віртуального бізнесу шляхом організації роботи вебсайту підприємства. Описано методику облікового відображення доходів, витрат і фінансових результатів підприємств у розрізі традиційної та електронної торгівлі. Запропоновано систему рахунків для обліку доходів, витрат та фінансових результатів з урахуванням сфери діяльності підприємства. Побудовано алгоритм здійснення інтернет-торгівлі та облікового забезпечення розрахунків із покупцями, нарахування доходу та визначення фінансового результату. Акцентовано на способах розрахунків за товари, роботи, послуги та відповідній кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку. Висвітлено можливі способи відображення доставки товарів за електронної торгівлі та відображення господарських операцій в обліку.

Доведено, що на українському ринку інтернет-торгівлі працюють переважно компанії, які використовують такі бізнес-моделі як інтернет-магазини, дошки оголошень, маркет-плейси та прайс-агрегатори. Проаналізовано можливість автоматизації облікових процесів за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, яке інтегрується з платформами онлайн-продажів і платіжними системами, що дає змогу значно спростити та оптимізувати роботу підприємства.

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ ЯК НЕОБХІДНІСТЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Н. Ціцька, З. Мирончук, П. Ціцький, О. Малецька — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Наукове дослідження спрямоване на вирішення проблеми щодо обґрунтування доцільності запровадження у виробничу практику сільськогосподарських підприємств МСФЗ (Міжнародних стандартів фінансової звітності). Висвітлено зміст, мету та склад міжнародних стандартів фінансової звітності та обліку. Розглянуто наявні теоретичні, методологічні, організаційні та практичні положення й рекомендації щодо організації бухгалтерського обліку через застосування МСФЗ у сільськогосподарських підприємствах.

Висвітлено основні моменти розробки міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у світі та їхнє поетапне запровадження в Україні. Проаналізовано дотримання МСФЗ у світовому просторі в нинішніх умовах, а також динаміку їх запровадження на національному рівні. Досліджено етапи переходу на МСФЗ підприємствами, які зобов’язані їх дотримуватись відповідно до чинного законодавства.

Обґрунтовано й доведено доцільність організації бухгалтерського забезпечення господарської діяльності українських товаровиробників сільськогосподарської продукції відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності з метою досягнення ефективного управління їхньою діяльністю, залучення іноземних інвестицій та посилення їхньої конкурентоспроможності на міжнародних ринках в умовах євроінтеграційних процесів у воєнний та повоєнний періоди. Як однин із аргументів затребуваності міжнародних стандартів звітності в організації бухгалтерського обліку на підприємствах аграрної сфери, наведено розмір завданих прямих збитків, зазнаних упродовж повномасштабного вторгнення, за окремими галузями та АПК.

Розроблено покрокову процедуру – алгоритм, якого слід дотримуватись у процесі трансформації бухгалтерського забезпечення на МСФЗ.

ОБЛІГАЦІЇ ВНУТРІШНЬОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЗИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

О. Агрес, О. Шолудько, А. Колодій — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Обґрунтовано зростаючий інтерес українців до альтернативних способів інвестування, зокрема ОВДП (облігації внутрішньої державної позики). Порівнюючи ОВДП з традиційними методами доходу, такими як банківські депозити чи купівля нерухомості, визначено, що альтернативні інвестиційні стратегії за правильного підходу гнучкіші та можуть принести більший прибуток. Описано ОВДП як інструмент державного боргу та його характеристики (надійність, ліквідність, стабільний дохід, диверсифікація портфеля, доступність). Проведено динаміку ринку ОВДП протягом 2023 року та визначено, що ринок капіталу України продемонстрував суттєве зростання порівняно з 2022 р. Отже, ОВДП залишаються найпопулярнішим видом фінансових інструментів серед українських інвесторів. Розглянуто структуру торгів фінансовими інструментами на організованих ринках капіталу України та визначено, що найбільшу частку в обсязі торгів займали ОВДП (52 %). Вказано фактори, що вплинули на зменшення (- 33 %) розміщення ОВДП на первинному ринку 2023 року, зокрема надходження значної міжнародної допомоги, збільшення НБУ облікової ставки та прагнення змінити структуру боргу на користь довгострокових запозичень. Наголошено на зростаючій популярності ОВДП, номінованих в іноземній валюті, як способу захисту від інфляції. Проаналізовано розподіл ОВДП, які перебувають в обігу, за категоріями власників та за валютою, в якій облігації номіновані, та визначено: НБУ – найбільший власник ОВДП; юридичні особи володіють значною часткою ОВДП, номінованих як у гривні, так і в іноземній валюті; банки – активні учасники ринку ОВДП; фізичні особи володіють меншою часткою ОВДП, але їхня частка зростає; обсяг ОВДП, номінованих в іноземній валюті, становить 9 %. Проаналізовано ставки за ОВДП в умовах воєнного стану. Доведено, що перш ніж вирішити інвестувати в ОВДП, важливо ретельно оцінити свої інвестиційні цілі, ризики та конкретний інструмент.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО ДИЗАЙН-МИСЛЕННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

О. Шолудько, О. Грицина, О. Агрес, О. Рубай — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

У сучасному динамічному фінансовому секторі дизайн-мислення стає дедалі потужнішим інструментом для розробки інноваційних та орієнтованих на клієнтів продуктів і послуг. Фінансове дизайн-мислення поєднує методи дизайн-мислення з потребами та викликами фінансової сфери, використання яких може значно підвищити ефективність роботи фінансових установ, допоможе краще зрозуміти клієнтів, створить інноваційні продукти та послуги, а також покращить операційну діяльність.

Досліджено та порівняно інструменти фінансового дизайн-мислення, оцінено їх ефективність та можливості застосування. Розглянуто та систематизовано доступні інструменти фінансового дизайн-мислення, зокрема картування подорожі клієнта, мозковий штурм, скетчинг, прототипування та тестування. Кожен інструмент фінансового дизайн-мислення має свої унікальні переваги та обмеження. Картування подорожі клієнта допомагає глибоко зрозуміти потреби та емоції користувачів, мозковий штурм генерує широкий спектр ідей, скетчинг візуалізує концепції, прототипування дозволяє тестувати ідеї, а тестування з реальними користувачами дає змогу отримати відгуки та вдосконалити продукт. Їхнє використання може допомогти фінансовим установам розробити більш інноваційні та ефективні продукти й послуги, що сприятиме до підвищенню задоволеності клієнтів, лояльності та конкурентоспроможності.

Фінансове дизайн-мислення досі перебуває на стадії розвитку в Україні, тому для його ширшого впровадження та ефективного використання необхідні подальші дослідження та вдосконалення його інструментів, які створять перспективи зручної для користувачів фінансової системи та спрямують фінансовий сектор країни до світлого майбутнього.

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

О. Рубай, Л. Синявська, А. Колодій — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено роль місцевих бюджетів в умовах фінансової децентралізації як одного із ключових реформних процесів в Україні для забезпечення ефективного розвитку місцевих громад. Вивчено формування місцевих бюджетів в умовах децентралізації з метою посилення фінансової спроможності органів місцевого самоврядування. Завдяки систематизації літературних джерел щодо дослідження ролі місцевих бюджетів в умовах фінансової децентралізації з’ясовано, що такий бюджет є основним джерелом фінансування місцевих потреб у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту, благоустрою тощо, оскільки створення ОТГ дозволило об’єднати малі громади у більші, які мають більшу кількість населення та ресурсів. Це дало змогу органам місцевого самоврядування краще виконувати свої функції та ефективно фінансувати розвиток своїх територій.

Проаналізовано дохідну частину бюджету адміністративно-територіальної одиниці на прикладі бюджету Дрогобицької міської територіальної громади, й виявлено, що фінансова децентралізація привела до значного зростання доходів місцевих бюджетів. Дослідження показали, що найбільшу питому вагу у структурі дохідної частини місцевих бюджетів займають податкові надходження – ПДФО, єдиний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки. Отож, керівникам об’єднаних громад доцільно зосередити увагу на розвитку приватного підприємництва, легалізації трудових відносин, підвищенні заробітної плати в суб’єктах господарювання та інших заходах, спрямованих на збільшення надходжень від адміністрування податку на доходи фізичних осіб. На основі дослідження з’ясовано, що децентралізація відкриває нові можливості для розвитку місцевих громад, а ефективне наповнення та використання місцевих бюджетів є ключовим фактором успішної децентралізації.

ПОДАТКОВА РЕФОРМА ЯК ВИМОГА ЧАСУ

Л. Синявська — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено стан реформування податкової системи України. Зазначено, що проблеми податкової системи досі залишаються найбільшими перешкодами не лише для ведення бізнесу, а й для наповнення казни. Реформа податкової та митної служби триває, але спрогнозувати її результативність досі вкрай важко. Наголошено, що найважливішим методом акумуляції державою фінансових ресурсів стали податки, які забезпечують левову частку бюджетних надходжень. Зауважено, що зниження їхньої частки впродовж 2022–2023 рр. є результатом встановлених податкових пільг і послаблень для підтримки бізнесу та громадян під час воєнного стану. Серед низки реформ Державної податкової служби основну увагу сконцентровано на пакеті змін до податкової системи України, який отримав назву «Податкова реформа 10-10-10», та ухваленій Національній стратегії доходів на 2024–2030 роки. Наголошено на меті цієї реформи, яка полягає у зменшенні податкового тягаря для бізнесу та громадян, що, у свою чергу, має позитивно позначитись на економічному зростанні. Зазначено, що стратегія є однією з умов Міжнародного валютного фонду в рамках співпраці з Україною впродовж чотирирічної програми, діятиме до кінця березня 2027 року, передбачає виділення Україні 15,6 мільярдів доларів та містить як корисні, так і спірні для економіки пропозиції. Особливу увагу приділено запропонованій реформі спрощеної системи оподаткування (ССО), яка передбачає перегляд переліку галузей діяльності, що допускаються до першої групи, щоб виключити з неї високооборотні бізнеси зі встановленою ставкою з фактично отриманого доходу; об’єднанням другої та третьої групи спрощеної системи оподаткування в одну групу з диференційованою шкалою; запровадження ставки єдиного податку для юридичних осіб третьої групи з поступовим збільшенням до рівня звичайної ставки податку на прибуток (18 %). Дійдено висновку, що збільшення податкового навантаження і введення додаткових обов’язків для платників спрощеної системи можуть призвести до припинення або ліквідації частини бізнесу, оскільки для них працювати за новими правилами стане неоптимальним, що матиме негативні наслідки для бюджету, зайнятості, трудової міграції та інших аспектів економіки.

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

О. Прокопишин, Н. Приймак, Н. Трушкіна, М. Коновал — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Під впливом процесів глобалізації та євроінтеграції на розвиток національної економіки України сьогодні виникає об'єктивна необхідність у розробленні принципово нових механізмів обліково-аналітичного забезпечення управління розвитком фермерських господарств.

Уточнено теоретичні засади формування обліково-аналітичного забезпечення управління розвитком фермерського господарства. Із використанням системного підходу та методу класифікації умовно систематизовано трактування терміна «обліково-аналітичне забезпечення», запропоновані різними науковими школами, за такими групами, як: система, діяльність, процес, функція управління, інформаційна система, інтегрована система інформаційного забезпечення, інтерактивна структура, сукупність облікових і аналітичних процесів тощо.

Запропоновано авторський підхід до визначення поняття «обліково-аналітичне забезпечення управління розвитком фермерського господарства» як концептуальної моделі, яка складається із взаємопов’язаних обліково-аналітичних процедур і використовується для забезпечення апарату управління підприємством необхідною інформацією. Це система, яка ґрунтується на даних оперативного, статистичного, фінансового й управлінського обліку, включно з оперативними даними, і використовує для економічного аналізу статистичну, виробничу, довідкову та інші види інформації, цифрові технології, інтелектуальні системи. Це система накопичення, узагальнення та передавання інформації, яка допомагає ухвалювати управлінські рішення, планувати та контролювати діяльність і розвиток фермерських господарств.

Визначено принципи, на яких має базуватися формування обліково-аналітичного забезпечення управління розвитком фермерського господарства. До них належать: цілеспрямованість, ініціативність, системність, структурованість, маневреність, альтернативність думок, багатоваріантність, достовірність, об’єктивність, своєчасність, безперервність, оперативність, гнучкість, обґрунтованість, зворотній зв’язок, ієрархічність. Структуровано принципи обліково-аналітичного забезпечення за такими групами: принципи нормативно-правового регулювання; загальнонаукові принципи; принципи бухгалтерського обліку (фінансової звітності, фінансового обліку, податкового обліку, управлінського обліку, організації обліку, автоматизованого обліку); принципи економічного аналізу (галузеві принципи, аналізу господарської діяльності, фінансового аналізу, стратегічного аналізу, математично-статистичного аналізу).

Побудовано структурно-логічну схему обліково-аналітичного забезпечення управління розвитком фермерського господарства. Її впровадження у практичній площині сприятиме ухваленню своєчасних, науково обґрунтованих та ефективних управлінських рішень щодо стратегічних напрямів розвитку фермерських господарств у кризових ситуаціях.

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ В КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЯХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

І. Яців, С. Яців — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Проаналізовано тенденції формування виробничих витрат у сільськогосподарських підприємствах України протягом останніх років, у тому числі в умовах воєнного стану. Зростання у структурі виробничих витрат часток амортизації та оплати праці відображає реакцію сільськогосподарських підприємств на ринкову конкуренцію. Встановлено особливості формування виробничих витрат залежно від розмірів сільськогосподарських підприємств. Протягом останніх років у малих сільськогосподарських підприємствах темпи зростання виробничих витрат та показники їх окупності були вищими, ніж у великих та середніх підприємствах. Це позитивно характеризує застосовувані підходи в управлінні витратами у малих сільськогосподарських підприємствах, зокрема й мікропідприємствах.

Обґрунтовано доцільність застосування у сільськогосподарських підприємствах конкурентної стратегії мінімізації витрат. Розкрито зміст цієї стратегії з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва. Стратегія передбачає оптимізацію обсягу та структури витрат, що забезпечить високий рівень технологічної ефективності виробництва та низьку собівартість продукції. Застосування стратегії мінімізації витрат як базової конкурентної стратегії особливо актуальне для середніх за розмірами сільськогосподарських підприємств.

Розглянуто місце управління витратами у функціональних стратегіях зміцнення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Рекомендованою формою впровадження таких стратегій є реалізація підприємством інвестиційного проєкту. Управління витратами передбачає обґрунтування кошторису, визначення очікуваної ефективності проєкту, контролю за витратами на всіх етапах його життєвого циклу. Зазначено залежність успішного управління витратами під час застосування функціональної конкурентної стратегії від сформованої в сільськогосподарському підприємстві системи внутрішньогосподарських відносин.

РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ У ВПРОВАДЖЕННІ ІННОВАЦІЙ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Г. Сиротюк, Л. Болтянська — Sun, 07 Jul 2024 00:00:00 +0300

Досліджено вплив людського капіталу на впровадження інновацій в аграрному секторі. Оскільки сучасні технології та інновації стають дедалі важливішими для підвищення ефективності виробництва, зменшення впливу на довкілля та забезпечення конкурентоспроможності аграрної продукції на міжнародному ринку, їх успішне впровадження неабияк залежить від наявності та ефективного використання людського капіталу. Вказано на основні елементи для розвитку людського капіталу в аграрному секторі. Акцентовано увагу на властивостях, притаманних людському капіталу, які є ключовими для стимулювання інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору. Наголошено, що сільськогосподарським підприємствам важливо швидко адаптуватися до нових технологій та оперативно вирішувати проблеми, що виникають під час впровадження інновацій. Виокремлено основні складові людського капіталу: знання і навички; досвід; освіта і навчання; творчий потенціал; адаптивність і гнучкість; комунікаційні навички та співпраця. Вказано на їхню важливість у контексті сучасних викликів для сільського господарства, таких як зміни клімату та екологічні проблеми. Наголошено на значенні інвестування в розвиток людського капіталу як стратегічного напряму для забезпечення сталого розвитку аграрного сектору. Виокремлено аспекти взаємозв’язку між людським капіталом та інноваціями. Запропоновано напрями щодо підвищення якості людського капіталу в аграрній галузі, зокрема розвиток системи професійної освіти та підготовки кадрів, створення програм підвищення кваліфікації та перепідготовки, впровадження мотиваційних механізмів для залучення та утримання талановитих працівників, а також розширення співпраці з науковими установами для інтеграції новітніх наукових досягнень у практику сільського господарства.