Вісник Львівського національного університету природокористування. Серія Агрономія

ФІТОРЕМЕДІАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ РОСЛИННОСТІ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ПАРКУ-ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА «ДУБЛЯНСЬКИЙ»

2024-11-18T20:50:49+02:00

Проаналізовано публікації щодо можливостей автотрофних рослин очищувати атмосферне повітря, ґрунти, водойми природного походження та штучно створені озера, ставки, відстійники стічних промислових вод.

Вивчено історичні літературні джерела формування паркових зон парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Дублянський» та проєктну документацію утримання й реконструкції дендропарку.

Досліджено сучасний стан деревно-чагарникової рослинності парку на території Львівського національного університету природокористування та її фіторемедіаційні властивості. Згруповано рослини-очищувачі довкілля за систематичними належностями до родин і за їхнім функціональним призначенням.

Встановлено, що Lemna minor L., Scirpus lacustris L., Typha angustifolia L., Stuckenia pectinata L., Sagittaria sagittifolia L., Iris pseudacorus L. здійснюють різофілізацію у водоймі на території парку. Кореневищами і коріннями вони поглинають воду й забруднювальні речовини, очищаючи при цьому сапрофельні відкладення озерної улоговини. Фітоекстракцію забруднювальних речовин з атмосферного повітря здійснюють Tilia cordata Mill., Aesculus pavia L., Populus alba L., Salix fragilis L. А інші представники деревно-чагарникової рослинності, як-от Thuja plicata D. Don., Pinus strobus L., Buxus sempervirens L., Taxus baccata L., Juniperus communis L., Abies alba Mill., здійснюють фітоволатилізацію – випаровуючи воду і леткі елементи через шпильки та лускоподібне листя, збагачують довкілля фітонцидами.

Представники родини Fabaceae: Cercidiphyllum japonicum Sieb. et Zucc., Robinia pseudoacacia L., Catalpa bignonioides Walt., Caragana arbo-rescens Lam стимулюють розвиток симбіонтів, які виконуюють подвійну позитивну роль – підживлюють ґрунт природними азотними добривами й водночас очищають його від важких металів. Фітостимуляцію забезпечує розвиток бактерій родини Rhizobiaceae.

CONSEQUENCES OF THE CADMIUM CONTAMINATION FOR THE PHYSICAL AND CHEMICAL STATUS OF THE DARK GRAY PODZOLIC SOIL IN THE WESTERN FOREST-STEPPE OF UKRAINE

2024-11-18T20:57:05+02:00

Contamination with heavy metals is a major concern because of their toxicity and threat to human life and environment. The object of the study was dark gray podzolic soil polluted with cadmium. The samples were taken from the research field of Lviv National Environmental University, from the layer of 0–60 cm deep. Cadmium (CdCl₂·2.5 H₂O) was applied to the top layer of soil as water-salt solutions in different doses, namely 0; 3; 15; 30 mg kg^-1. The basic chemical and physical properties, such as soil reaction, organic carbon content, grain size composition, total surface area, porosity, and hydrolytic acidity of the samples were analyzed using routine laboratory procedures. The soluble forms of Cd were also investigated. The soil reaction ranged between 6.9 and 7.6 in 1M KCl and 7.4–8.1 in H₂O, whereas the content of organic C ranged between 0.62 and 1.59 %. For Cd-treated samples, the content of sand fraction changed from 7 to 25 %, silt fraction – from 47 to 63 %, and clay – from 18 to 43 %. The pore volume of polluted soil ranged from 411 to 515 mm³ g^-1. The total surface area of the soils varied from 26.8 m² g^-1 to 40.0 m² g^-1. The content of available forms of cadmium was the highest in the top layers of soils. The presence of this element was similar to that in the control sample at the depth of 30 cm only for small initial doses of Cd. The content of Cd for the highest dose and at the deepest soil level was higher than for the control sample. The behaviour of cadmium in soil and the influence of cadmium on the basic characteristics of dark gray podzolic soil can be caused by the chemical properties of this metal and the properties of the soil. The rate of migration of mobile forms of cadmium in the soil may be an indication of its self-purification.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ҐРУНТІВ ТЕРИТОРІЇ, ПРИЛЕГЛОЇ ДО МЛИНІВСЬКОГО ПОЛІГОНУ ВТОРИННИХ РЕСУРСІВ

2024-11-18T21:01:37+02:00

Досліджено вплив твердих побутових відходів, які складує на полігоні комунальне підприємство «Млинівське» Рівненської області, на стан ґрунтів прилеглої території.

Отримані дані щодо вмісту важких металів свідчать про значний техногенний вплив досліджуваного об’єкта на екологічний стан ґрунтів. Підвищений рівень забрудненості проявляється у північно-західному напрямку, де зауважено перевищення ГДК за вмістом свинцю та марганцю у два-три рази, за цинком і нікелем – в один-два рази, та перевищення у 1,5 раза за вмістом міді.

Зазначено, що як недотримання технології складування твердих побутових відходів, так і фільтраційні характеристики ґрунтів дна полігону, сприяють утворенню фільтратів. З огляду на це, необхідно запобігти потраплянню фільтратів у водоносні горизонти, які використовуються для забезпечення населення питною водою. Тому на дні траншей та котлованів полігона треба влаштувати штучну основу у вигляді протифільтраційного екрану, який буде складатися з двох шарів стабілізованої сажею поліетиленової плівки товщиною 0,2 мм. Це допоможе захистити водоносні горизонти від забруднення.

Вказано на те, що протифільтраційний екран треба укладати від дна котловану на висоту, що відповідає товщині одного шару твердих побутових відходів (ТПВ), але не менше за 2,25 м (згідно з ДСТУ Б В.2.1-2-2014), та покрити захисним шаром ґрунту товщиною щонайменше 0,5 м.

Для контролю за можливим забрудненням ґрунтових вод фільтратами полігона передбачено влаштування двох спостережних свердловин. Одна свердловина має розташовуватись вище по потоку ґрунтових вод, друга – нижче по потоку. Це дасть змогу проводити постійний моніторинг впливу полігону ТПВ на якість ґрунтових і підземних вод та здійснювати комплексну оцінку технічного стану цього техногенного об’єкта.

ЗМІНИ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГІРСЬКИХ ЛІСОВИХ ҐРУНТІВ У ЗОНІ ЗМІШАНИХ БУКОВИХ ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ ПІД ВПЛИВОМ ВОДНОЇ ЕРОЗІЇ

2024-11-18T21:10:30+02:00

Описано процеси ерозії гірських лісових ґрунтів і залежність їх від низки факторів природного і антропогенного походження, встановлено вид та характер ерозійних процесів у зв’язку з вирубками лісу і властивостями бурих лісових ґрунтів Карпат, визначено розміри і обсяги втрат ґрунту в результаті ерозії. Подано дані про різноманітний характер впливу крутизни схилу на динаміку ерозійних процесів та визначено величину виносу внутрішньоґрунтовим стоком дрібнозему. Бурі лісові ґрунти на вказаних лісосіках відрізняються більшою пропорцією скелетного компонента. Збільшення скелетності бурих лісових ґрунтів в умовах м’якого вологого клімату не зумовлює помітного погіршення їхніх лісорослинних умов. Гранулометричний склад, особливо скелетність, впливає на фізичні властивості й визначає відношення ґрунту до ерозійних процесів. Наростання інтенсивності ерозії згори вниз зумовлене збільшенням сили стоку за рахунок притоку води з верхніх елементів рельєфу. Мілкіші слаборозвинуті світлі бурі лісові ґрунти порівняно з глибшими темними менш стійкі до розвитку ерозійних процесів. На менш кам’янистих ґрунтах у нижній частині схилу після рубки лісу зауважено певне зниження шпаруватості й стрімкіше зменшення інфільтраційної здатності верхнього горизонту.

На сильнокам’янистих ґрунтах після вирубки лісу відбувалося інтенсивне змивання дрібнозему й найважливіших елементів живлення з верхніх горизонтів ґрунту. Значні втрати зумовлюють різке зниження лісорослинних властивостей скелетних ґрунтів, а іноді перетворюють їх у непридатні для лісопоновлення кам’янисті розсипи.

Описано ерозію гірських лісових ґрунтів, що зумовлена хижацьким способом господарства. У результаті проведених досліджень виробничі організації одержать рекомендації для широкого впровадження протиерозійних заходів.

ХІМІЧНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

2024-11-18T21:15:10+02:00

Розглянуто хімічні критерії оцінки екологічного стану водних об’єктів, що є важливим аспектом моніторингу та охорони водних ресурсів. Проаналізовано основні показники якості води, зокрема рівень забруднювальних речовин, концентрацію важких металів, рН, вміст розчиненого кисню та біологічне споживання кисню. Особливу увагу зосереджено на методах аналітичної хімії, які застосовують для вимірювання цих показників. Результати дослідження вказують на необхідність комплексного підходу до оцінки екологічного стану водних об’єктів, що передбачає як хімічний аналіз, так і врахування інших факторів, як-от: фізико-хімічні властивості та біологічні критерії.

Проведено комплексний аналіз фізико-хімічних параметрів водних об'єктів, а також розглянуто механізми накопичення важких металів у донних відкладах. Описано три основні механізми: сорбція на мінералах, седиментація важкорозчинних форм та їхнє поглинання гідробіонтами. Результати досліджень підтверджують, що донні відклади – важливі акумулятори токсикантів, які можуть впливати на якість води та стан екосистеми загалом.

Досліджено взаємозв’язок між активністю ґрунтових ферментів (інвертаз та дегідрогеназ) і забрудненням ґрунтів важкими металами. Зокрема встановлено, що активність дегідрогеназ – надійний біоіндикатор наявності важких металів у ґрунтах, тоді як інвертази залежать від вмісту гумусу. Доведено, що зростання антропогенного навантаження призводить до зниження активності ферментів і погіршення стану ґрунтів та водних екосистем.

Зауважено, що отримані результати дають змогу зрозуміти вплив важких металів на водні об’єкти та доцільність використання хімічних критеріїв для оцінки екологічного стану водойм. Запропоновано рекомендації щодо подальшого використання отриманих даних для розробки екологічних нормативів та оцінки ризиків забруднення.

ВПЛИВ СПОСОБУ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ІНТЕНСИВНІСТЬ НАКОПИЧЕННЯ ЦЕЗІЮ-137 У ВЕГЕТАТИВНІЙ МАСІ ГРЯСТИЦІ ЗБІРНОЇ (DACTYLIS GLOMERATA L.)

2024-11-18T21:28:13+02:00

Техногенна діяльність спричинила забруднення компонентів навколишнього середовища, зокрема природних лук, різними токсикантами. Враховуючи низьку ефективність агротехнологічних заходів для покращання природних лук, ці угіддя – найкритичніші для виробництва якісної та безпечної рослинної сировини. Зауважено, що особливого техногенного навантаження природні луки зазнали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до їхнього забруднення радіонуклідами, серед яких цезій-137 є одним із найнебезпечніших через високу здатність до міграції в системі ґрунт-рослини. Наведено результати досліджень впливу способу обробітку ґрунту природних лук після 38-річного періоду після аварії на Чорнобильській АЕС за їхнього поліпшення щодо інтенсивності накопичення цезію-137 у вегетативній масі грястиці збірної.

Дослідження проводили в умовах Лісостепу Правобережного на території Вінниччини, на сірих лісових ґрунтах природних луків, які протягом зазначеного періоду не зазнавали окультурення. Для реалізації поставленої мети використали два варіанти досліду, кожен з яких передбачав чотири повторення. Площа кожної ділянки становила 25 м². Перший варіант досліджень передбачав дискування ґрунтів на глибину 10-14 см, а другий – оранку на глибину 22-24 см. Переорювання та дискування виконували в осінній період. Перед посівом трав навесні проводили передпосівну культивацію та боронування.

Ґрунт для радіологічних досліджень відбирали методом конверту в п'яти точках по 0,5 кг з кожної ділянки на глибині 10 см. Вегетативну масу грястиці збірної відбирали методом точкових проб із загальної партії, отриманої перед початком фази бутонізації, на площі 1 м² для кожного варіанта досліджень та його окремих повторень. Уміст цезію-137 у ґрунті та вегетативній масі грястиці збірної визначали за допомогою гамма-спектрометра СЕГ-05.

Виявлено, що при дискуванні природних луків на глибину до 14 см вміст цезію-137 у 10-сантиметровому прошарку ґрунту знизився на 5,6 %, тоді як при переорюванні на глибину до 24 см його вміст зменшився у 2,07 раза. Обробіток природних лук позитивно вплинув на зниження інтенсивності накопичення цезію-137 у вегетативній масі грястиці збірної. За умов дискування ґрунтів на глибину до 14 см вміст цезію-137 у вегетативній масі зменшився на 11,0 %, тоді як при оранці на глибину до 24 см – на 44,1 %. Ці результати підкреслюють важливість агрономічних заходів для покращання якості рослинної сировини в умовах забруднення угідь.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МАКРОСТРУКТУРИ, ЛІПІДНОГО СКЛАДУ, МІЦНОСТІ ТА ПРИРОСТІВ ВОВНИ ОВЕЦЬ

2024-12-02T19:09:03+02:00

Представлено результати експериментальних досліджень вікових особливостей макроструктури, ліпідного складу, міцності та приростів вовни овець. Дослідження проведено на ярках та вівцематках породи прекос.

Встановлено, що у вовні ярок порівняно з вівцематками міститься вірогідно більша кількість альфа-кератози (Р < 0,05), тобто протеїну макро- і мікрофібрил, та менша – гамма-кератози (Р < 0,05), тобто матриксу вовняного волокна.

Показано, що на тлі практично однакового вмісту загальних внутрішніх ліпідів – 0,97 % у ярок та 1,03 % у вівцематок, спостерігаються суттєві зміни ліпідного складу вовняних волокон. Зокрема вовна повновікових вівцематок порівняно з ярками характерна вищим умістом неестерифікованих жирних кислот (Р < 0,01), та нижчим – естерифікованого холестеролу (Р < 0,05). Такі результати вказують на те, що з віком у вовняних волокнах відбуваються процеси гідролізу, окиснення та омилення їхніх ліпідних компонентів. Встановлено, що вовна ярок містить меншу кількість сульфоліпідів (Р < 0,05) та вищу – церамідів (Р < 0,05). Як відомо, останні мають важливе значення у формуванні поверхневих властивостей волоса, впливаючи на його гідрофобні властивості, дифузію та сорбцію, стійкість до погодних умов та процесів деградації, а також на його фізичні властивості, зокрема міцність.

Відмінності у макроструктурі та ліпідному складі вовни різних вікових груп овець позначилися на фізичних властивостях волокон, зокрема їхній міцності. Так, вовна ярок міцніша порівняно з вовною вівцематок. Щодо приростів вовни, то суттєвих вікових відмінностей в умовах наших досліджень не встановлено.

ВПЛИВ ЗГОДОВУВАННЯ СОНЯШНИКОВОЇ ОЛІЇ ТА НАСІННЯ СОНЯШНИКУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД МОЛОКА КОРІВ

2024-12-02T19:16:10+02:00

Подано результати досліджень впливу згодовування дійним коровам соняшникової олії і насіння соняшнику на молочну продуктивність та жирнокислотний склад молочного жиру.

Зауважено, що використання жирових добавок, які характерні високою енергетичною цінністю, позитивно впливає на молочну продуктивність корів. Особливо це спостерігається у першій фазі лактації, коли тварини не можуть спожити такої кількості кормів, щоб забезпечити себе енергією для реалізації генетично запрограмованої продуктивності.

Через процеси біогідрогенізації у рубці молоко корів, незважаючи на достатню кількість ненасичених жирних кислот у раціоні, містить невеликі їх кількості, а вони позитивно позначаються на здоров’ї людей. Крім того, введення до раціону рослинних олій негативно впливає на процеси перетравлення у рубці клітковини. Згодовування ж насіння олійних культур може бути одним із методів зниження негативного впливу ненасичених жирних кислот на життєдіяльність мікроорганізмів рубця, підвищення енергетичної цінності раціону, молочної продуктивності та якості молока.

Дослід проводили у зимово-стійловий період. Після підготовчого періоду корів розділили на три групи по п’ять голів у кожній. Упродовж дослідного періоду тварини першої групи одержували раціон без жирових добавок. Коровам другої групи замість частини концентратів до раціону вводили соняшникову олію у кількості 3 % від сухої речовини. Тваринам третьої групи замість частини концентратів згодовували насіння соняшнику в кількості, еквівалентній 3 % олії від сухої речовини.

Доведено, що згодовування дійним коровам соняшникової олії збільшує надій молока та вихід лактози, тоді як надій, скоригований на базисну жирність, вміст у молоці жиру, білка, лактози, а також вихід молочного жиру і білка, знижувалися. Вказана жирова добавка знижувала в молочному жирі вміст С₁₂-С₁₆ і насичених жирних кислот, тоді як вміст С₁₈, моно- і поліненасичених жирних кислот підвищувався.

Зауважено, що використання в годівлі корів насіння соняшнику підвищує надій, вміст молочного жиру, білка, лактози, а також вихід молочного жиру, білка і лактози. Введення до раціону цієї жирової добавки знизило в жирі молока вміст С₁₂-С₁₆ і насичених жирних кислот, тоді як вміст С₁₈, моно- і поліненасичених жирних кислот зріс.

ПРОДУКТИВНІСТЬ БУРЯКУ ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗРАХУНКОВИХ НОРМ ДОБРИВ ПІД ЗАПРОГРАМОВАНУ ВРОЖАЙНІСТЬ НА ТЕМНО-СІРОМУ ОПІДЗОЛЕНОМУ ҐРУНТІ

2024-12-02T19:04:54+02:00

Представлено результати вивчення впливу розрахункових норм добрив на запрограмовану врожайність 55, 60 і 65 т/га буряку цукрового гібрида Панда на темно-сірому опідзоленому ґрунті в умовах Західного Лісостепу України. До схеми досліду входили такі варіанти: контроль – без добрив; рекомендована норма для заданої зони N₁₂₀P₁₆₀K₁₇₀(1,00 : 1,33 : 1,42); розрахункова норма добрив N₁₇₃P₂₀₉K₂₅₃(1,00 : 1,21 : 1,46) під запрограмовану врожайність 55 т/га; розрахункова норма добрив N₁₈₉P₂₂₈K₂₇₆(1,00 : 1,21 : 1,46) під запрограмовану врожайність 60 т/га; розрахункова норма добрив N₂₀₅P₂₄₇K₂₉₉ (1,00 : 1,21 : 1,46) під запрограмовану врожайність 65 т/га.

Для розрахунків використовували орієнтовні поправкові коефіцієнти до забезпечення рослин основними елементами живлення: азотні добрива ‒ 0,7, фосфорні добрива ‒ 1,0, калійні добрива ‒ 1,0, та середні нормативи витрат основних елементів живлення на формування 1 т рослинницької продукції ‒ N ‒ 4,5 кг, P₂О₅ ‒ 3,8 і K₂О ‒ 4,6 кг.

Зауважимо, що найбільшу врожайність, 64,8 т/га, з приростом до контролю 32,1 т/га, або 98 %, у середньому за роки досліджень одержали за внесення мінеральних добрив у розрахунковій нормі N₂₀₅P₂₄₇K₂₉₉. За внесення розрахункової норми N₁₈₉P₂₂₈K₂₇₆ одержали врожайність 60,2 т/га з приростом до контрольного варіанта 27,5 т/га, або 84 %. За внесення розрахункової норми N₁₇₃P₂₀₉K₂₅₃одержали врожайність 54,6 т/га з приростом до контрольного варіанта 21,9 т/га, або 67 %. За внесення рекомендованої норми N₁₂₀P₁₆₀K₁₇₀ одержали врожайність 48,5 т/га з приростом до контрольного варіанта 15,8 т/га, або 48 %. Найнижчу врожайність буряку цукрового 32,7 т/га одержали у контрольному варіанті досліду – без внесення добрив.

Найвищий вміст цукру 17,6 % одержали у контрольному варіанті, а його загальний вихід – 10,36 т/га – за внесення розрахункової норми мінеральних добрив N₂₀₅P₂₄₇K₂₉₉ на запрограмовану врожайність 65 т/га. Найнижчий вміст білка одержали за розрахункової норми N₂₀₅P₂₄₇K₂₉₉– 16,0 %. У контрольному варіанті вихід цукру одержали був найнижчий – 5,75 т/га.

За внесення розрахункової норми N₂₀₅P₂₄₇K₂₉₉ одержали найвищий чистий прибуток 41771 грн/га та рівень рентабельності 98,6 %.

ДЕГРАДАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХНІ ПРОЯВИ У СТРУКТУРІ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ ПАСМОВОГО ПОБУЖЖЯ

2024-12-02T19:06:45+02:00

Процеси деградації, інтенсифіковані агрогенним навантаженням, погіршують не лише властивості окремих ґрунтових індивідів, але й просторові показники різноманіття та неоднорідності ґрунтового покриву. З метою вивчення впливу деградаційних процесів на структуру ґрунтового покриву Пасмового Побужжя проведено дослідження в межах ключової ділянки «Надичі» (Львівський район, Львівська область). Ґрунтовий покрив сформований автоморфними (сірими лісовими, темно-сірими опідзоленими), напівгідроморфними (лучними, дерновими) та гідроморфними (торфовищами) ґрунтами, які утворюють такі ґрунтові комбінації як варіації, поєднання, мозаїки і ташети. Проаналізовано показники геометричної будови, класифікаційного різноманіття, контрастності та неоднорідності виділених комбінацій. Ерозійні процеси розвиваються в межах варіацій, поєднань та мозаїк. Констатовано широкий діапазон коливання площ еродованих ґрунтів у комбінаціях різного типу, проте для більшості з них сумарна частка ґрунтів із проявами площинного змиву та лінійного розмиву перевищує 50 %, а іноді сягає 80 % площі. Встановлено, що ґрунтові комбінації, які містять еродовані ґрунти, мають вищі показники роздрібненості та складності ґрунтового покриву, тобто зростає кількість ґрунтових ареалів у межах комбінацій та ускладнюється їхня форма за рахунок появи витягнутих і деревоподібних мікрокатен улоговин і днищ балок. Контрастність ґрунтового покриву території зумовлена генетичними відмінностями, гранулометричним складом та ступенем еродованості ґрунтів. Еродованість ґрунтів – основна причина формування контрастності ґрунтового покриву на більшості території дослідження. Коефіцієнт контрастності за ступенем змитості ґрунтів коливається в межах 7,37–66,1 %. Інтегральний індекс неоднорідності ґрунтового покриву найвищий у поєднаннях (11,59–49,15) відповідно до максимальних показників складності та контрастності.

ВПЛИВ СПОСОБУ ОБРОБІТКУ НА МІКРОФЛОРУ ҐРУНТУ В АГРОЦЕНОЗІ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

2024-11-18T21:37:50+02:00

Одна з актуальних проблем в аграрному секторі України – пошук ефективного обробітку ґрунту для підвищення врожайності культур та забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського виробництва.

Проаналізовано наукові публікації щодо впливу обробітку ґрунту на мікробіологічні процеси, ріст, розвиток та врожайність сільськогосподарських культур.

Досліджено вплив способу обробітку на мікрофлору ґрунту агроценозу пшениці озимої. Вивчено три способи основного обробітку ґрунту: традиційний (контроль), чизельний та ярусний, з особливим наголосом на позитивному впливі, пов’язаному з оранкою плугом ПЯ-4-40 на глибину 14–16 см.

Встановлено, що спосіб основного обробітку істотно впливає на біологічну активність темно-сірого опідзоленого легкосуглинкового ґрунту, чисельність мікрофлори та врожайність зерна пшениці озимої сорту Колонія.

Склад і кількість мікроорганізмів тісно пов’язані із середовищем їх існування та глибиною дослідного шару ґрунту й залежать від фази розвитку рослин культури.

Доведено, що оранка плугом ПЯ-4-40 створює найсприятливіше середовище для мікроорганізмів: бактеріальної мікробіоти (3807 тис.), грибів (68,2 тис.) та актиноміцетів (1319 тис. КУО/грам абсолютно сухого ґрунту).

Ярусний обробіток ґрунту показав позитивну кореляцію з підвищенням урожайності зерна озимої пшениці. Середня врожайність зерна за такого обробітку (60,2 ц/га) перевищила показники як за звичайної, так і за чизельної оранки. Найбільшої врожайності досягали за оранки плугом ПЯ-4-40 на глибину 14–16 см, найменшої – у чизельному варіанті (57,4 ц/га).

Перевага ярусного основного обробітку ґрунту полягає в покращанні водного, повітряного, поживного режимів і забезпеченні умов для одержання високих урожаїв пшениці озимої.

FEATURES OF BIODIVERSITY CONSERVATION UNDER THE SPREAD OF INVASIVE SPECIES OF WEEDS: ANALYSIS AND PROSPECTS

2024-11-18T21:46:32+02:00

Invasive plants can cause significant damage to agriculture, forestry and water management, as well as to protected areas, threatening human and animal health. The disappearance of native plant species leads to a loss of biodiversity and can provoke ecological imbalances. Ukraine is characterized by a high level of spread of invasive plant species, which reinforces the need to take measures for their control and management.

It has been noted that the disappearance of native plant species leads to the disappearance of native species of animals, fungi, and many microorganisms that have been building links with the native flora for thousands or millions of years, are directly dependent on it, and are organically interconnected. That is why the invasion of an alien species does not increase the number and activity of local biodiversity, but, on the contrary, leads to the death of a significant number of flora and fauna species dominated by only one or a few alien species.

In Ukraine, the impact of non-native plants on the environment is increasing every year. According to the level of adventitization of flora, Ukraine occupies a prominent place among other floras of the world. The spontaneous fraction of adventitious flora of Ukraine includes 830 species of vascular plants (including 18 % – archaeophytes and 82 % – xenophytes), which is about 14 % of the total number of flora species of the country, which has more than 6,000 species of vascular plants (including all aboriginal and adventive species), as well as the main cultivated and wild plants.

As a result of the study of the effect of herbicides on the Canadian goldenrod (Solidago canadensis L.), it was established that all three investigated herbicides – Lintur 70 WG, Dianat and Roundup Max – effectively reduce the population of this plant. However, it was found that the effectiveness of herbicides increases over time, which may be due to longer exposure of the substance to plants. Herbicides Lintur 70 WG and Roundup Max showed higher efficiency compared to Dianat.

In addition, it was established that all three investigated herbicides have a significant effect on the dry mass of Solidago canadensis L. plants on the 60th day after their application, confirming the high efficiency of their use.

Therefore, the study results emphasize the importance of considering the timing of herbicide treatments to ensure long-term protection of cultivated plants from weeds.

ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКУ ЗА КОЛИВАННЯ КЛІМАТУ ТА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

2024-11-18T21:50:11+02:00

Основним вирішальним чинником урожайності олійних культур та соняшнику є кількість атмосферних опадів, особливо в період формування кошика та цвітіння. Вода становить 75–90 % рослинного організму. Усі життєві процеси, як-от набухання насіння, проростання, ріст, доступність поживних речовин, фотосинтез, кореневе живлення, утворення органічних сполук, формування врожаю, пов’язані з вологозабезпеченістю культури. Зазначено, що вирощування соняшнику останніми роками є одним із високорентабельних виробництв у агросекторі. Насіння соняшнику має постійний попит у різні періоди року, що свідчить про його високу ліквідність та експортну привабливість. Крім того, для забезпечення зростання виробництва соняшникового насіння велике значення має концентрація посівів у регіонах із найсприятливішими умовами.

Зауважено, що водні ресурси стають дедалі обмеженішими в посушливих і напівпосушливих регіонах України, а традиційні для цих зон вирощування культури, зокрема соняшник, мігрують у північні регіони. Агровиробникам потрібні науково обґрунтовані практики та оцінка вологозабезпечення соняшнику в зонах достатнього та надмірного зволоження.

Польовий експеримент проводили протягом 2022–2023 років на заході України, щоб встановити вплив вирощування соняшнику на зміни запасів вологи в ґрунті та порівняти його з пшеницею озимою в умовах достатнього зволоження зони Лісостепу Західного. Проаналізовано теоретичні засади ефективного вирощування соняшнику в Україні, висвітлено сучасні тенденції посіву цієї культури, вплив кліматичних факторів середовища на перспективи збільшення площ, зайнятих соняшником у сівозмінах, зокрема у зоні достатнього зволоження (зона Західного Лісостепу).

Високий урожай соняшнику можливий лише на ділянках, де в осінньо-зимовий період є достатні запаси вологи в кореневому шарі (0–200 см). За браку води в цей період різко знижується врожайність культур та показник олійності насіння за рахунок збільшення невиповненого насіння, маса тисячі насінин та зменшується кількість насінин у кошику. Це явище притаманне за вирощування соняшнику в регіонах із недостатнім вологозабезпеченням. Зазначено, що врожайність соняшнику піддається коливанням через різні чинники, такі як порушення агротехніки вирощування, підвищення посушливості клімату та стресові фактори.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ САЛАТУ ЛИСТОВОГО ВІД ШКІДЛИВИХ ОРГАНІЗМІВ В УМОВАХ ЗАКРИТОГО ҐРУНТУ

2024-12-02T18:56:02+02:00

Для збереження врожаю та високої якості салатної продукції важливе значення мають заходи захисту рослин від шкідливих організмів. Особливістю технології вирощування салату листового в умовах закритого ґрунту є заборона використання хімічних засобів захисту рослин, тому головний акцент слід робити на профілактичні заходи та застосування біопрепаратів.

Запропоновано при вирощуванні салату листового Лолло Росса та Лолло Біонда в закритому ґрунті для захисту рослин від ураження збудниками хвороб застосовувати біофунгіцид Триходермін (VIRIDIN) у нормі 20 г на 5 л води, а для захисту від шкідників вносити біоінсектицид Актоверм у нормі 50 мл на 5 л води.

Застосування в умовах закритого ґрунту на салаті листовому Лолло Росса та Лолло Біонда біопрепарату Триходермін (VIRIDIN) забезпечило високу ефективність фунгіцидної дії проти пероноспорозу та сірої гнилі, біопрепаратів Актоверм, Бітоксибацилін БТУ – високу інсектоакарицидну дію проти попелиць, білокрилки та павутинного кліща.

Зазначено, що за внесення біофунгіциду Триходермін (VIRIDIN) проти фітопатогенів та біоінсектициду Актоверм проти шкідників зростали кількість утворених рослинами салату листків та діаметр куща, відповідно на 3 шт. та на 9,4–10,9 см. Показник більшої свіжої маси однієї рослини салату Лолло Росса та Лолло Біонда на дослідних ділянках забезпечив одержання вищої врожайності, відповідно на 1,2 кг/м² та 1,4 кг/м².

Виявлено, що за внесення біофунгіциду Триходермін (VIRIDIN) у нормі 20 г на 5 л води проти фітопатогенів та біоінсектициду Актоверм у нормі 50 мл на 5 л води проти шкідників урожайність салату Лолло Біонда була найвищою, що становило 1,4 кг/м² додаткового врожаю до контролю, врожайність салату Лолло Росса була на 1,2 кг/м² вищою, ніж на контролі.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІОЛОГІЧНОГО МЕТОДУ В НАЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМАХ ЗАХИСТУ РОСЛИН

2024-12-02T19:01:59+02:00

Висвітлено проблематику й пріоритетні завдання спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу щодо необхідності відновлення біорізноманіття, гарантування екологічнішого та кліматоорієнтованого сільського господарства й перспективи переходу від застосування хімічних засобів захисту рослин проти шкідників і хвороб до біологічних методів захисту. Наведено приклад класифікації методів біологічного контролю, запропонованого Комісією з генетичних ресурсів для продовольства та сільського господарства, а також проаналізовано бібліографічні наукові джерела щодо переваг використання кожного методу в Україні та у світі. На основі проаналізованих даних українських та іноземних джерел щодо успішно проведених досліджень із вивчення ефективності використання біологічних засобів захисту рослин проти шкідників і хвороб в Україні і світі вивчено тенденцію використання біологічних засобів захисту рослин у сільському господарстві в умовах національного виробництва. Досліджено зміни площ сільськогосподарських угідь, окремо за областями, та загалом в Україні, на яких були застосовані біологічні засоби захисту рослин за досліджуваний період, з 2018 по 2022 роки. Результати досліджень вказують на те, що в різних регіонах України спостерігаються різні тенденції в підході до використання біологічного контролю в системах захисту рослин. Зокрема найнижча тенденція спотерігається в областях західного регіону, таких як Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька. Водночас у таких областях як Черкаська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська, спостерігалася позитивна тенденція у зміні площ, на яких використовували біологічні засоби в системах захисту рослин проти шкідників і хвороб.

ОЦІНКА СОЇ ЯК ПОПЕРЕДНИКА ПІД ОЗИМУ ПШЕНИЦЮ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2024-11-27T21:17:41+02:00

З метою встановлення цінності сої як попередника для озимої пшениці проведено польові та лабораторні дослідження на темно-сірому опідзоленому ґрунті на дослідному полі кафедри технологій у рослинництві Львівського національного університету природокористування. Вивчено чотири попередники: зайнятий пар, пшениця, соняшник, соя. Після збирання попередників визначено вміст у ґрунті вологи та різних форм азоту. Встановлено урожайність озимої пшениці після цих попередників. Ці дані дали змогу визначити цінність попередників для озимої пшениці.

Зауважено, що перед сівбою пшениці запас продуктивної вологи був найменший після сої – 125,6 мм, а максимальний після соняшнику – 139,1 мм. Аналіз показав, що різниця у вмісті вологи в ґрунті після різних попередників відносно незначна. Такі показники свідчать, що в зоні достатнього зволоження волога рідко є лімітуючим чинником продуктивності пшениці.

Встановлено, що соя засвоює багато азоту з ґрунту на формування зерна з високим вмістом білка. Після її збирання вміст нітратного азоту у ґрунті низький, і за врожайності сої понад 3 т/га у темно-сірому лісовому ґрунті він становить 13,6 мг/кг сухого ґрунту і є недостатнім для активного росту пшениці озимої в осінній та весняний періоди вегетації. Вміст нітратів після пшениці та соняшнику в той же період був вищим на 5,9 і 7,8 мг/кг відповідно. Досліджено, що напівпаровий обробіток ґрунту за рахунок активної мінералізації забезпечує максимальний вміст нітратів – 34,1 мг/кг, що майже у три рази більше за попередник сою.

Зазначено, що врожайність озимої пшениці була найвищою за розміщення її після напівпару, де вона становила 8,38 т/га. В умовах Західного Лісостепу соя виявилась найгіршим попередником, адже врожайність озимої пшениці після неї становила лише 7,80 т/га. Після соняшнику врожайність пшениці була на 0,24 т/га вищою, ніж після сої. Навіть за монокультурного вирощування пшениці по пшениці одержали на 0,08 т/га вищу врожайність, ніж після сої. Відносно невелику різницю в урожайності залежно від попередника можна пояснити внесенням великої норми мінеральних добрив – N_60+80+40Р₆₀К₉₀, яка нівелювала вплив попередника.

ВПЛИВ СТРОКІВ І СПОСОБІВ СІВБИ СОНЯШНИКУ (HELIANTHUS ANNUUS) НА ВРОЖАЙНІСТЬ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ

2024-11-27T21:22:17+02:00

Вивчено вплив строків та способів сівби на формування врожайності соняшнику гібрида Суміко в умовах Західного Лісостепу України. Польові дослідження проводили у 2022–2023 рр. на дослідному полі кафедри технологій у рослинництві Львівського національного університету природокористування. Ґрунт дослідної ділянки темно-сірий опідзолений легкосуглинковий з умістом гумусу 2,4 %.

Зауважено, що кліматичні умови в перший рік досліджень були специфічними. У квітні–травні 2022 року було відносно холодно, особливо низькими температурами (менше ніж 10 °С) характеризувалась перша половина квітня. Крім того, встановилась суха погода. У квітні випало достатньо опадів (61 мм), але дощі були лише до 17 квітня. У травні випало дуже мало, 13 мм, у кінці місяця. Такі умови були несприятливі для росту соняшнику на початкових фазах, особливо для травневих строків сівби. Це позначилось і на рівні урожайності. У 2023 році умови росту були сприятливіші.

Досліджено, що строки сівби істотно позначились на рівні врожайності соняшнику. За сівби 30 квітня формувалась найвища врожайність і в середньому за трьома способами сівби вона становила 3,82 т/га. Високою врожайність була також за сівби 20 квітня – 3,73 т/га. Ранній строк сівби (10 квітня) призвів до значного зниження продуктивності соняшнику (на 0,30 т/га), що можна пояснити недостатньою кількістю тепла у квітні. За сівби 10 травня врожайність становила 3,48 т/га, що менше порівняно зі строком 30 квітня на 0,34 т/га. Ще нижчу продуктивність посівів одержали за сівби 20 травня: 3,04 т/га, або менше на 0,78 т/га (20,4 %) порівняно з найурожайнішим варіантом.

Зауважено, що вплив способів сівби на врожайність соняшнику різнився залежно від строку сівби. Необхідно визнати перевагу рядкового способу (15 см) у варіантах з усіма строками сівби. Проте за сівби 10 квітня, 10 та 20 травня різниця не була істотною. У варіантах із найвищою врожайністю спосіб сівби істотно позначився на формуванні врожайності. Так, за сівби 20 квітня у широкорядний спосіб (70 см) урожайність становила 3,53 т/га. Звуження міжрядь до 45 см забезпечило зростання врожайності до 3,78 т/га, або на 0,25 т/га. Найвищою вона була за рядкового способу сівби і становила 3,88 т/га, що вище порівняно з міжряддями, на 70 см на 0,35 т/га (9,9 %).

РИЖІЙ І ЛЬОН ЯК ВАЖЛИВЕ ДЖЕРЕЛО ДЕФІЦИТНОЇ ОМЕГА-3 ЖИРНОЇ КИСЛОТИ

2024-11-27T21:28:03+02:00

Польові дослідження проводили на дослідному полі Львівського національного університету природокористування на темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому ґрунті. Вивчали ярі олійні культури: рижій ярий (Camelina sativa L.), льон олійний (Linum usitatissimum L.), ріпак ярий (Brassica napus oleifera annua Metzd.), гірчиця біла (Sinapis alba L.), гірчиця сиза (Brassica juncea Czern.) з метою встановлення їхньої врожайності, вмісту олії та її якості. Виявлено, що найвища врожайність насіння (2,82 т/га) формувалась у ріпаку ярого. Високою була врожайність також у рижію ярого (2,68 т/га) та льону олійного (2,34 т/га). Показано недоцільність внесення при вирощуванні рижію інсектицидів та фунгіцидів, без яких виростити високий урожай ріпаку майже неможливо. Це забезпечує зниження собівартості насіння рижію порівняно з ріпаком.

Встановлено, що найвищий вміст олії був у льону (52,2 %), гірчиці сизої (45,8 %) та рижію (45,0 %). Найбільший вихід олії забезпечили ріпак, рижій і льон – 1,21–1,25 т/га. Виявлено, що найціннішими у фізіологічному відношенні є олія з льону і рижію, які мають високий вміст ліноленової Омеги-3 кислоти. Її необхідно ширше використовувати у харчуванні людини з лікувально-дієтичною та профілактичною метою. Зауважено, що за вмістом ліноленової Омега-3 кислоти перевагу мали льон олійний (56,2 %) та рижій (48,8 %). Вищий вміст лінолевої кислоти був у гірчиці сизої. Ярий ріпак характерний найвищим вмістом (60,5 %) олеїнової кислоти. Вміст ерукової кислоти, шкідливої для тварин і людини, в досліді був у допустимих межах (рижій ярий – 3,0 %, ярий ріпак – 0,2 %, льон олійний – 0,2 %), окрім гірчиці сизої (21,4 %) і гірчиці білої (44,5 %). Чіткого взаємозв’язку між олійністю і врожайністю не встановлено. Виявлено різні типи залежності. У ріпаку найвища врожайність, а вміст олії середній. Гірчиця біла характерна низькою врожайністю і найменшим вмістом олії. Гірчиця сиза за низької врожайності має значно вищу олійність порівняно з гірчицею білою. У льону олійного поєднані найвища олійність і середня врожайність. У рижію відносно висока врожайність та середній вміст олії.

УРОЖАЙНІСТЬ АМАРАНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ СІВБИ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

2024-11-27T21:33:51+02:00

Вивчено способи сівби амаранту сорту Лєра в умовах Лісостепу Західного на темно-сірому опідзоленому ґрунті. Погодні умови в роки досліджень були досить контрастними і відрізнялись від середньобагаторічних даних. У 2020 і 2022 роках середня температура за вегетаційний період становила 15,3 °С, що на 0,5 °С вище від багаторічних даних. У 2021 році вона (14,8 °С) відповідала середнім багаторічним даним. У 2020 році за вегетаційний період випало на 129 мм вище норми, у 2021 році – на 73 мм, у 2022 році – на 28 мм. У 2023 році нижча температура була у квітні та недостатньо опадів у травні, тоді як у червні та липні кількість опадів перевищувала середньобагаторічні дані на 24,4 та 31,7 мм відповідно.

Насіння висівали з міжряддями 15, 30, 45 та 60 см. Встановлено, що за різних способів сівби за однієї й тієї ж норми висіву формуються різні площі живлення однієї рослини. Так, за сівби з відстанню між рядками 15 см площа живлення була 15×25 см, і за таких умов на 1 м довжини рядка було чотири рослини з відстанню між ними 25 см. За міжряддя 30 см площа живлення становила 30×14 см, а на метрі рядка було сім рослин з відстанню між ними 14 см.

За ширини міжрядь 45 см ці показники змінювались до 45×10 см, десять рослин з відстанню між ними 10 см відповідно, а з міжряддями 60 см – 60×8 см, 13 рослин, 8 см. Густота рослин перед збиранням була в межах 22–24 шт./м² і мало залежала від способу сівби. Рівномірніше розміщення рослин на площі і в рядку було за сівби з вужчими міжряддями. Найбільша маса насіння з рослини (17,8 г) була за сівби з відстанню між рядками 45 см. Урожайність насіння зерна амаранту сорту Лєра за сівби з міжряддями 15, 30 та 45 см була майже однаковою і коливалась у діапазоні 3,92–3,97 т/га. Найменшою врожайність у середньому за три роки була за сівби з міжряддями 60 см, де вона становила лише 3,70 т/га. Тобто за площі живлення у формі витягнутого прямокутника (60×8 см) та щільного розміщення рослин у рядку лише через 8 см складались несприятливі умови, що призвело до істотного зниження врожайності. За інших площ живлення і густоти рослин у рядку одержали майже однакові результати.

SOYBEAN AND ITS ADAPTIVE PROPERTIES AS A WAY TO SOLVE THE GLOBAL FOOD CRISIS

2024-11-27T21:37:59+02:00

Today, the global food crisis is becoming increasingly severe. Food production is unable to meet the needs of the growing population of the planet. As a result, some countries are experiencing a severe lack of basic food. This issue is further exacerbated by rapid climate change, which negatively impacts food production and reduces its volume.

More and more attention is paid to legumes, in particular soybeans, as plants that have a balanced protein composition and can be a key link in the fight against the world food crisis.

It has been shown that soybeans are currently the largest legume crop in Ukraine by area and are grown as one of the main crops because they combine economic, agronomic, and environmental components. The climatic conditions and soil composition in all regions of Ukraine are favorable for the successful cultivation of the crop and high yields. However, regardless of this, global warming harms the entire planet, and Ukraine as well. This also applies to other European countries.

The main task of breeders today is to create varieties of a new generation that will be stress-resistant under new, radically different conditions of existence, and at the same time give high yields. Therefore, it is interesting and experimental to study the adaptive properties of soybeans by sowing it in atypical conditions of existence. In the course of research, the researchers will observe all the ontogenesis processes of Ukrainian soybean varieties in Spain, and Spanish varieties in Ukraine. Under contrasting conditions of existence (temperature indicators, humidity, soil composition and structure), it is possible to observe the plasticity of these soybean varieties and their stress resistance. The experiment will also enable the investigation of nitrogen fixation of these soybean varieties in different countries with different conditions of existence, as well as nitrogen fixation of these soybean varieties in different countries with different living conditions. This natural biologization is a unique phenomenon and requires detailed study, especially now, at a time of rapid climate change.

АГРОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ТА ВПЛИВ НОРМ ВИСІВУ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ВІВСА

2024-11-27T21:42:39+02:00

Подано результати польових досліджень на темно-сірому опідзоленому ґрунті з формування врожайності зерна вівса залежно від норми висіву та агроeкологічних особливостей вирощування культури в умовах Західного Лісостепу України. Висівали плівчастий сорт вівса Закат 2 квітня на глибину 3–4 см із міжряддями 15 см. Досліджували вплив таких норм висіву: 3,0; 4,0; 5,0; 6,0 млн/га на врожайність вівса. Норма внесення мінеральних добрив становила N₁₂₀Р₃₀К₆₀. Під час догляду за посівами використовували гербіцид Гранстар (25 г/га) разом з прилипачем Тренд (200 г/га), які вносили у фазі кущіння.

Виявлено, що обсяг урожаю вівса безпосередньо залежить від кількості насіння, висіяного на гектар. Зменшення норми висіву призводить до зниження врожайності культури. Сорт Закат демонстрував максимальну врожайність зерна протягом усього дослідженого періоду за норми висіву насіння 6,0 млн/га, сягаючи 4,39 т/га. Норма висіву 5,0 млн/га показала дещо нижчий рівень урожайності – 4,34 т/га. За норми висіву 4,0 млн/га врожайність зерна вівса спадала до 4,10 т/га. Доведено, що зменшення густоти посіву рослин до 3,0 млн/га призводило до зниження врожайності сорту Закат на 0,64 т/га (3,75 т/га).

Встановлено, що маса 1000 насінин вівса на врожайність не впливала. За норми висіву насіння 3,0 млн/га маса була найбільшою – 36 г. Рослини були добре освітлені, забезпечені вологою, але врожайність за такої норми була найменшою. За норми висіву насіння вівса 6,0 млн/га відбулося оптимальне поєднання густоти волотей і маси зерна.

Зауважено відмінності за вмістом білка в насінні вівса залежно від норми висіву. В сорту Закат за норми висіву 6,0 млн/га – найменший вміст білка – 11,90 %. А найвищий показник якості зерна вівса сорту Закат отримано за густоти стояння рослин 3,0 млн/га на рівні 12,32 %. Рослини вівса за нижчих норм висіву краще освітлені і мають більшу площу живлення в період вегетації.

ФОРМУВАННЯ СХОЖОСТІ НАСІННЯМ КУКУРУДЗИ

2024-12-02T18:53:46+02:00

Вирощування кукурудзи є важливою складовою зернової галузі України. Кукурудза характерна універсальністю використання й високою врожайністю. Наша країна має великий потенціал для постійного й стабільного виробництва зерна кукурудзи. Західний Лісостеп належить до одного з найкращих регіонів вирощування культури. Одна з найважливіших передумов одержання високих урожаїв – це посів високоякісним насіннєвим матеріалом. Схожість – головний показник якості насіння. Формування схожості залежить від низки факторів, що впливають на рослину й зерно при дозріванні. До них належать динаміка вологовіддачі й накопичення сухої речовини та вологість, за якої насіння збирається. Дослідження проводили на гібридах кукурудзи української селекції з різною групою стиглості: Дніпровський 181 СВ (ранньостиглий), Кремінь 200 СВ (середньоранній), Любава 279 МВ (середньоранній), Розівський 311 СВ (середньостиглий). Під час проведення досліджень було встановлено особливості дозрівання гібридів кукурудзи та визначено вологість насіння, за якої формується схожість. Виявлено, що за вологості 50–51 % зерно містить 71–83 % сухої речовини від максимально можливого. Максимальний вміст зафіксовано за вологості 30–33 %. Кондиційна лабораторна схожість формувалась уже за вологості 47–53 % і нижче, залежно від гібридів. Встановлено, що вологовіддача насінням значно зросла і становить 0,8–2,3 % за добу залежно від гібридів, що є вищою порівняно із багаторічними даними. За вологості 32–40 % насіння досягало високої польової схожості і продуктивності залежно від групи стиглості гібридів. Рекомендовано збирати насіннєві посіви гібридів кукурудзи різних груп стиглості починаючи з вологості 40 %, коли вже показники якості насіння сформовані, та за оптимальних умов післязбирального обробітку доводити насіння до кондиційної вологості, що збереже його посівну якість на найвищому рівні.

АГРОБІОЛОГІЧНА ОЦІНКА СОРТІВ ОБЛІПИХИ В УМОВАХ ЗАКАРПАТТЯ

2024-11-27T21:58:07+02:00

Досліджено адаптацію та розмноження інтродукованих сортів обліпихи в умовах Закарпаття. Останнім часом обліпиха – затребувана культура для отримання органічно чистої продукції. У дослідженнях використовували інтродуковані сорти Асколі та Адам, створювали садивний матеріал, популярний на ринку. Одним із основних методів розмноження було зелене живцювання, що дає змогу отримати генетично однорідні рослини. Дослідження проводили на агрофірмі «Континент» у Перечинському районі Закарпатської області протягом 2022–2023 років.

Вивчено ріст та особливості обрізки маточно-живцевих дерев для стимуляції пагонів і зменшення трудових витрат під час збирання врожаю. Встановлено, що річний приріст рослин залежить від погодних умов, віку дерева та інтенсивності обрізки. Оцінено адаптивність інтродукованих сортів до мінливих умов вирощування та відпрацювання технології вирощування маточних дерев для розмноження здерев’янілими живцями.

Результати досліджень показали, що найперспективнішими є форми обліпихи зі значною довжиною однорічних пагонів, оскільки це підвищує врожайність наступного року. Показано, що відмінності в рості рослин можуть бути пов’язані з погодними умовами і технологічним забезпеченням. Виявлено, що найбільший приріст спостерігали у сприятливі погодні роки, тоді як у посушливі він був значно меншим.

Виокремлено морфологічні особливості рослин, зокрема форму крони, ступінь розгалуження і колючковості, довжину пагонів і плодоніжок, а також характеристики плодів. Декоративність рослин оцінювали за комплексною шкалою декоративних ознак.

Виявлено, що в умовах Закарпаття можна успішно вирощувати інтродуковані сорти обліпихи, отримувати врожаї зрізуванням гілок і використовувати ефективні методи обрізки для збільшення продуктивності. Розроблено практичні рекомендації щодо вирощування та розмноження обліпихи в умовах регіону.

СОРТОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ У КУЛЬТУРІ

2024-11-27T22:03:49+02:00

Глобальний попит на суниці ананасові активно зростає, особливо в Азії, Північній та Центральній Америці й Північній Африці. Вибір сорту – ключовий фактор у створенні продуктивних та високоякісних промислових насаджень F. ananassa Duch., а сортова різноманітність у культурі дає змогу виробникам адаптуватися до потреб сучасного вибагливого кліматично орієнтованого ринку, пропонуючи продукцію різного типу: свіжі плоди або перероблені продукти, органічні плоди тощо. Зауважено, що глобальне виробництво у 2023 році становило понад 8,8 млн т, зокрема з левовою часткою Китаю у 3 336 690 т, США – 1 055 963 т, Єгипту – 597 029 т. Як найбільший континентальний виробник (4,53 млн т) лідирує Азія, за нею йдуть Америка, Європа, Африка та Океанія.

Доведено, що географічні відмінності країн, які комерційно вирощують F. ananassa Duch., а їх в офіційному переліку 76, впливають на вибір культивованих сортів, які мають різні вимоги до екологічних умов зростання, їхні терміни достигання та сезони збору (у помірних регіонах урожай збирають на початку літа, в екваторіальних регіонах їх можна вирощувати впродовж року), технологій вирощування.

Стабільний успіх світового виробництва F. ananassa Duch. можна пояснити комплексним підходом, який передбачає селекційну складову (виведення та впровадження сортів з пріоритетністю дефіцитних ознак – холодостійкість, посухостійкість, стійкість до шкодочинних організмів, придатність для певних технологій виробництва та переробки, врахування побажань споживачів) та оптимізовані виробничі системи, які враховують кліматичні коливання врожайності.

Простежено, що за даними World Population Review найпопулярнішими комерційними сортами суниць ананасових, які вирощують основні країни-виробники, є: ‘Sweet Charlie’, ‘Festival’, ‘Camarosa’, ‘Albion’, ‘San Andreas’, ‘Clery’, ‘Marmolada’, ‘Sonata’.

В умовах України із сортів національної селекції найпопулярніші ті, що забезпечують максимальний прибуток за рахунок ранніх або пізніх строків достигання, або ж мають відповідні параметри для технологічної переробки (заморожування): з групи ранніх та середньоранні – ‘Розана київська’, ‘Ольвія’, ‘Веселка’; середньостиглих – ‘Геркулес’, ‘Присвята’, ‘Перлина’; середньопізніх – ‘Презент’; пізніх – ‘Атлантида’. Із короткоденних сортів зарубіжної селекції: з групи ранніх та середньоранніх: ‘Honeоyе’, ‘Elsanta’; середньостиглих – ‘Elegance’, ‘Sonata’; пізніх – ‘Polka’, ‘Galia CIV’. Із сортів «нейтрального дня» – ‘Albion’, ‘Aromas’, ‘Portola’.

ВПЛИВ РІЗНИХ ДОЗ γ-ОПРОМІНЕННЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН ПЕРШОГО ТА ДРУГОГО РОКУ ВИРОЩУВАННЯ МОРКВИ (Daucus carota L.)

2024-11-27T22:06:39+02:00

Визначено ефективні дози γ-опромінення для розширення спектру генетичної мінливості рослин моркви (Daucus carota L.) польовими, лабораторними, розрахунково-статистичними методами. За результатами практичних досліджень у 2020–2022 роках для агрокліматичної зони Лівобережного Лісостепу України проведено комплексне дослідження з визначення ефективних та летальних доз γ-опромінення для розширення спектру генетичної мінливості рослин моркви Daucus carota L. двох сортів селекції Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Нантська харківська та Яскрава. Встановлено закономірності особливостей післядії фізичного мутагенезу (γ-опромінення) на генотип і фенотиповий прояв деяких кількісних ознак моркви (схожість, розміри та форма суцвіть рослин другого року). Визначено рівень впливу фізичного мутагенезу на прояв показника схожості насіння (лабораторної та польової) залежно від дози γ-опромінення та обраного сорту моркви. Встановлено розбіжності в лабораторній та польовій схожості насіння моркви Нантська харківська та Яскрава після обробки γ-опромінення та без обробки. Виявлено фенотипові зміни у формуванні суцвіть моркви другого року вирощування залежно від дози опромінення. Завдяки аналізу мутагенної дії γ-опромінення на посівні якості насіння моркви сортів Нантська харківська та Яскрава визначено ефективні та летальні дози дії обраного фізичного мутагену. Летальними дозами для обох сортів стали 170 та 200 мР, оскільки дія такими дозами опромінення знизила польову схожість насіння моркви до 0 %, що унеможливило отримання коренеплодів та, відповідно, насіннєвий селекційний матеріал для подальшого вивчення, дослідження і введення в селекційний процес.

ЕКСПАНСІЯ ФІЛОКСЕРИ НА ТЕРЕНИ ЗАХОДУ УКРАЇНИ. ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

2024-11-27T22:10:39+02:00

Зауважено, що філоксера виноградна (Daktylosphaera vitifoliae Fitch) – надзвичайно небезпечний карантинний інвазивний вид, який шкодить виноградникам. Масове розмноження філоксери може спричинити не тільки втрату продуктивності виноградного куща, а й його загибель.

Досліджено, що зміна клімату по всій планеті, і на теренах України зокрема, створює оптимальні умови для поширення шкідливих видів у тих регіонах, де раніше через суворі умови такі організми не виживали. Температурний режим, відсутність великих промислових виноградників донедавна (ще 10–15 років тому) були перепоною для поширення філоксери виноградної (Daktylosphaera vitifoliae Fitch) на терени заходу України, крім Закарпаття. Там філоксера господарює давно, оскільки контакти з європейськими країнами здавна відкриті, і шкідних заселив область ще у XIX столітті, з поширенням європейських сортів з Франції, Угорщини та Австрії. Зауважено, що Закарпаття загалом – своєрідний виноградарський регіон, який має давню історію вирощування винограду і виноробства. Поява філоксери на Івано-Франківщині, а тепер і на Львівщині, створює значну небезпеку для виноградників, особливо для присадибного виноградарства. Присадибні виноградники не захищені від інвазії філоксери, оскільки практично всі кореневласного походження. Зупинити поширення філоксери вже не вдасться, але вирішити цю проблему можна застосувавши комплекс заходів.

Досліджено поширення філоксери на присадибних виноградниках у приміській зоні Львова за допомогою експедиційного методу. Виявлено шкідник на приватному винограднику на півдні львівських околиць. Подано біологічні особливості філоксери та її шкодочинність, проаналізовано причини її активного поширення у присадибному виноградарстві й запропоновано методи його стримування.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПІД ЧАС ТЕСТУВАННЯ НА ВІДМІННІСТЬ НОВИХ СОРТІВ ХОЛОДКУ ЛІКАРСЬКОГО (ASPARAGUS OFFICINALIS L.)

2024-11-27T22:18:06+02:00

Проаналізовано особливості формування рослинних сортових ресурсів холодку лікарського в Україні. Досліджено сорти холодку лікарського, внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, оцінювання цих сортів з виокремленням груп схожих сортів цього ботанічного таксону; розроблення елементів комп’ютерної технології інтелектуального аналізу даних із застосуванням методу машинного навчання для спрощення процесу аналізу унікальності сорту під час експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) класифікацією сортів рослин за морфологічними ознаками. Для статистичного оброблення використано результатні дані експертизи на відмінність, однорідність та стабільність холодку лікарського. Моделювання здійснено з використанням алгоритму найближчих сусідів, методом Machine Learning у середовищі статистичного пакета IBM SPSS. Сформовано модель подібних сортів холодку лікарського. У складі моделі 11 сортів холодку лікарського, які внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Параметрами моделі слугували такі ознаки: «Час появи пагонів», «Пагін: антоціанове забарвлення верхівки», «Пагін: форма верхівки», «Пагін: діаметр біля основи верхівки порівняно з серединою стебла», «Пагін: положення покривних листків», «Пагін: перший покривний листок при основі верхівки за довжиною», «Пагін: перший покривний листок при основі верхівки за шириною», «Рослина: кількість стебел», «Пагін: відкриття покривних листків», «Рослина: щільність філоклодій», «Рослина: інтенсивність зеленого забарвлення листків», «Стебло: за довжиною», «Стебло: за довжиною до першого розгалуження», «Стебло: діаметр над поверхнею ґрунту», «Час початку цвітіння». Розраховано відстані між параметрами моделі, які дали змогу виокремити найподібніші та найвідмінніші сорти спаржі. Цільовою змінною обрано ознаку «Рослина: інтенсивність зеленого забарвлення листків», фокусною ‒ «Стебло: за довжиною», міткою спостережень ‒ «Назва сорту». Ідентифіковано такі найподібніші групи сортів: ‘Бахус’ та ‘Ерасмус’; ‘Гуелф Екліпс’ та ‘Гуелф Мілленніум’. Найвідміннішими є сорти ‘Гролім’, ‘Баклім’ й ‘Гійнлім’. За показниками господарсько-цінних характеристик сортів холодку лікарського високоврожайними виявились сорти: ‘Сігнус’, ‘Кумулюс’, ‘Бахус’ та ‘Ерасмус’; найстійкішими проти кореневої гнилі: ‘Бахус;, ‘Гуелф Еквінокс’ та ‘Гуелф Екліпс;, а проти церкоспорозу – сорти: ‘Сігнус’, ‘Кумулюс’, ‘Пріус’, ‘Бахус’, ‘Ерасмус’ та ‘Гуелф Еквінокс’.

ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД САЛАТУ ПОСІВНОГО ЛИСТКОВОГО (LACTUCA SATIVA L. VAR. SECALINA ALEF.)

2024-11-27T22:29:07+02:00

Cеред зеленних (листкових) овочевих культур важливе місце посідає салат посівний (Lactuca sativa L.). Він має короткий вегетаційний період і дає високовітамінну товарну продукцію вже на 25–35 добу. Завдяки цьому його можна вирощувати й збирати врожай упродовж весняно-літньо-осіннього періодів від трьох до шести разів. За останні три роки, відколи почалася російсько-українська війна, в суспільному секторі спостерігається тенденція зниження виробництва овочевої продукції, а в приватному – зростання.

Зазначено, що одним із ефективних засобів в екологічному відношенні щодо підвищення врожайності та покращання якості товарної продукції салату посівного є регулятори росту рослин (РРР), які легко засвоюються рослинами. В умовах Західного Лісостепу України на темно-сірих опідзолених легкосуглинкових ґрунтах досліджено вплив на врожайність та біохімічний склад салату посівного листкового.

Предметом дослідження слугував сорт салату посівного листкового вітчизняної селекції – Дублянський. Схема досліду передбачала такі варіанти: 1) Контроль (обробка водою); 2) Аміностар; 3) Гуміфілд форте; 4) Рівал; 5) Гуміфренд.

Досліджено, що в середньому за два роки велику масу розетки листків (210 і 268 г) одержали у варіанті, де вносили регулятори росту Рівал та Гуміфренд, тоді як на контролі (обробка водою) цей показник був найменший і становив 150 г.

Зауважено, що за розсадного способу вирощування салату посівного із використанням регуляторів росту рослин Рівал та Гуміфренд РРКД одержали високий урожай товарної продукції (21,34 і 22,8 т/га), що перевищує контроль (обробка водою) відповідно на 4,24 і 5,7 т/га.

Виявлено, що регулятори росту рослин покращують якість товарної продукції салату листкового. Зокрема високий вміст: розчинних сухих речовин (8,60 і 8,90 %), сухих речовин (5,74 і 5,88 %), загального цукру (1,38 і 1,56 %), вітаміну «С» (5,24 і 6,58 мг/%), каротину (3,96 і 65 %) забезпечили варіанти за внесення регуляторів росту Рівал та Гуміфренд. Уміст нітратного азоту в усіх варіантах досліду не перевищував гранично допустимої концентрації (1500 мг/кг).

Встановлено, що для одержання високого врожаю (21,34 та 22,86 т/га) з доброю якістю товарної продукції салату листкового сорту Дублянський за розсадного способу вирощування на темно-сірих опідзолених ґрунтах Західного Лісостепу України доцільно вносити позакоренево регулятори росту Рівал та Гуміфренд.